й де поховано її маму. Рим, місто тих стародавніх богів, «що богами не є», місто, де жив Сенека, якого дівчина дуже полюбила й хотіла мати за свого «вчителя» від часу, як прочитала його «Листи до Люція»197, місто Адріана198 й Марка Аврелія199, яких також обдивувала. Нарешті – місто Святого Петра, катакомб, перших християн… Третім містом, яке цікавило її, був… Аахен200!, що французи називають Aix-la-Chapelle й вважають за «своє», французьке, хоч нині володіють ним німці. Але для французів є це «місто Карла Великого»201, славного Charlemagne’a202, про якого багато говорилось у школі, бо для французів він – французький герой.
Доньї Інес цей план цілком годився. Прецінь до Бурґоса вони їдуть, щоб там жити. Це – їхній дім!
До Рима мали заїхати, щоб побачитись з Еугеніо.
Третьому бажанню посміялись, але не сперечалися з ним. Донья Інес хотіла накупити собі мереживо у прославленому його виробом бельгійському місті Малін203. А це – дуже близько вже й до Аахена.
Перші дні тіточка Інес та «новий вуйко» Лоренсо пильнували кожного Естрельїтиного кроку. Але переконались, що мала «монастирка» дуже розважна. Тому вирішили дати їй ще доки не знану їй радість – свободу. Дозволили їй вільно, без свого супроводу, проходжуватись Аахеном та оглядати всі пам’ятки по Charlemagne’ю, а головно «Дом»204 – катедралю, вибудовану цим «героєм» Естрельїтиних мрій, його гробницю і т. д.
– Най оглядає все сама!.. – казав вуйко Лоренсо. – Тим більш, що ми з Інес на карломанію205 не терпимо!
Вертаючись з оглядин катедралі, Естрельїта затримувалась у парку Елізенгартен206. Там між сито-зеленими травниками, під великими платанами, було завжди повно птахів і дітей. Дітей німецьких, звичайно, що трохи здивувало Естрельїту. Бо вона собі уявляла, що Aix la Chagle – французьке місто. А тим часом французького в ньому не було нічого. Так-таки рішучо нічого!
Діти грались веселим гуртом, дівчата й хлопці разом. А Естрельїта досі ще ніколи не бачила, як граються хлопці.
Діти бігали, скакали, кричали, сміялись на повний голос, і ніхто не забороняв їм цього, не спиняв, кажучи, що це – неслушно. Було дуже цікаво дивитись на таке не видане досі видовисько!
Спочатку діти запрошували до свого гурту й Естрельїту, яка самітньо сиділа на лавці. Але дівчинка не приставала до них. Гратись, як вони, вона не вміла. Ну, й соромилась так бігати та кричати «на вулиці»…
Вона зауважила, що в певну годину гра разом спинялась. Діти збирались до гурту, радили свою раду, а потім шикувалися, немов вояки, з боків доріжки. Лише хтось один з китицею чував207 при вході до парку.
Щойно це сталось, об’являвся молодий німецький старшина зі світлими вусами. Часами при ньому бував один, часами двох інших старшин.
Хлопець чи дівчина з ґречним поклоном подавали тому, зі світлими
Авторка має на увазі
Charlemagne – французьке скорочення слів: Carolus Magnus (Н. К.).
Ідеться про
У місті збереглася гробниця Карла Великого в капелі (споруда у формі восьмикутника заввишки 31 м і діаметром близько 32 м), яка пізніше стала частиною відомого кафедрального Аахенського собору.
