style="font-size:15px;"> Кляштор – католицький монастир.
65
Очевидно, йдеться про католицьку школу при храмі Sacré Coeur у Парижі.
66
Відомо, що дід Наталени Королевої, чоловік бабусі Теофіли, загинув під час згаданого раніше польського повстання в 1863 р.
67
Лось (Лоось) Людмила – друга дружина Адріана Дуніна-Борковського; походила із чеської шляхетської родини. Як писала Н. Королева у повісті «Без коріння», «Отто з Лосів був страчений по Білогорській битві [1620 року]. Вінцент із Лосів у 1848 році був страчений у Відні, після чого ті, що були з цього роду, еміґрували до Франції, заприсягнувши, що повернуться лише до “самостійної й незалежної Чехії”». Батько Людмили, Ян, був генералом російської армії, а мати походила з чеських графів Черніних, які свого часу опинилися на теренах Росії. В. Королів-Старий у статті «Матеріяли до життєпису й характеристики творчости Наталени Королевої» так характеризував Людмилу: «Що ж до мачухи, то хоча вона й признавалась до своїх кревняків у Галичині, однак була напрочуд “російського пересвідчення”. Була гарна й розумна, але мала душевний дефект – мала атрофію почуття любови. Не любила ніколи й нічого. Що ж була вельми експанзивна, робила масу нетактовностей, аж до такої вражаючої, що розшукувала адресу Наталени в Празі… через большевицьку Місію! Внесу коректив до вищесказаного: любила вона Монако. Там просадила колосальну силу свого й чоловікового майна за рулеткою. В менти роздраження все говорила: “Ах, хоч би мені жити десь окремішно, в забутті, в скромній одній кімнатці”. Господь її молитви вчув: останні роки вона жила в страшній біді, цілком самітна, в одній кімнатці. Але… коли букваль но не мала чого їсти й коли багатий київський жид запропонував їй вихову своїх дітей з повним утриманням і слушним гонораром, але при умові, що в хаті не матиме ікон і хреста, вона вибрала голодування» (див. архів редакції журналу «Нова хата»: ІА України у Львові. – Ф. 323. – Оп. 1. – Спр. 42).
68
Білогорська битва відбулась у 1620 р. під час Тридцятилітньої війни 1618–1648 рр. у Чехії, де перемогли австрійські війська.
69
Красинський Зиґмунд (1812–1859), Міцкевич Адам (1798–1855), Словацький Юліуш (1809–1849) – найвизначніші польські поети доби Романтизму. Сенкевич Генрик (1846–1916) – польський прозаїк, лауреат Нобелівської премії з літератури 1905 р.
70
«Фараон» – історичний роман польського письменника Александра Гловацького (1847–1912), який творив під псевдонімом Болеслав Прус, написаний у 1894–1895 рр.
71
Жулавський Єжи (1874–1915) – польський письменник і драматург, один із основоположників польської науково-фантастичної літератури.
72
Ридель Люціан (1870–1918) – польський поет і драматург.
73
Пшерва-Тетмайєр Казимеж (1865–1940) – польський поет, прозаїк, драматург.
74
«Марія Магдалина» – роман
