Саллі.
Так я й зробив і сказав їй:
– Розумієте, ми з Томом вирішили прогулятися і подихати таким свіжим, таким запахущим вашим лісовим повітрям, а там… дорогою ми зустріли Лема Біба і Джима Лейна, які запропонували нам піти разом з ними збирати вночі чорницю. Ще вони сказали, що можуть узяти з собою собаку Юпітера Данлепа, з яким вони щойно говорили.
– А де це вони його бачили? – раптом спитав старий проповідник. Я здивувався, що його цікавлять такі деталі. Підвівши очі на дядечка Сайласа, я побачив, як напружено він на мене дивиться, його, здавалося, неабияк зачепила моя розповідь. Тож я дещо розгубився, але потім зосередився знову і провадив далі:
– Вони бачили, як він копав щось разом з вами, близько заходу сонця.
Дядько Сайлас тільки гмикнув, ніби як розчаровано. Більше він не брав участі в розмові. А я вирішив продовжити і сказав:
– Тоді, як я вже казав…
– Годі, досить пояснювати! – несподівано зупинила мене тітка Саллі. Вона обурено дивилася просто мені в очі, здавалося, я розбудив у ній неабиякий гнів.
– Геку Фінне, – сказала вона, – спробуй мені пояснити, як ці чоловіки могли говорити про збір ягід у вересні в наших краях?
Я зрозумів, що не можу здобутися на слово, язик від переляку затерп мені в роті. А тітонька все чекала на відповідь, не зводячи з мене очей, і врешті-решт сказала:
– І як їм спала на думку така дурна ідея піти по ту чорницю вночі?
– Ну, вони… теє… вони сказали нам, що у них є ліхтар, і…
– Ох, замовкни, нарешті, годі! Подивися на мене і скажи, що вони збиралися робити з собакою? Полювати на чорницю?
– Я думаю… Вони…
– А тепер ти, Томе Соєре, яку побрехеньку збирається додати твій язик до цієї несусвітньої маячні? Ну ж бо, кажи, тільки хочу тебе попередити, перш ніж ти почнеш, що я не повірю жодному твоєму слову. Ви з Геком Фінном запхали свого носа до чужого проса – і для мене це цілком очевидно. Адже я вас обох знаю як облуплених. Тепер ти поясни мені і про того собаку, і про чорницю, і про ліхтар та іншу нісенітницю. Та кажи прямо, не крути хвостом! Ти чуєш мене?
Том удав, що образився, і з гідністю сказав:
– Мені шкода, що Гекові тут аж так не довіряють тільки через те, що він трохи помилився, обмовившись. Це може статися з кожним.
– І в чому ж він помилився?
– Замість сказати правильно – «суниця» – він сказав «чорниця».
– Томе Соєре, якщо й ти, нахабеня, заповзявся довести мене, я…
– Тітонько Саллі, навіть не підозрюючи і, звісно ж, без злого наміру з вашого боку, ви дуже помиляєтеся. Якби ви добре вивчали природничу історію, то знали б, що в усьому світі, хіба що крім Арканзасу, практикується пошук суниці саме з собакою… і з ліхтарем…
Але тут вона
