канцлера Німеччини Ервіна Штойбена. Маркус Бруннер завжди дивився на нього з певним захопленням. Не з точки зору професійної етики, а через бажання Фішера доводити усі справи до логічного завершення та любов до своєї справи. Бруннер з легкістю міг уявити стариганя за цим столом та стосом документації і в дев’яносто. І його очі все ще б палали жагою.
Маркус переглянув копію передсмертної записки. Як на нього, способи прощання та пробачення такими записками здавалися алогічними – якщо людина хотіла допомогти в розкритті злочину, до якого сама безпосередньо була причетною, то смерть була не найкращим рішенням. Ніхто не скасовував співпрацю та прощення звинувачень. Маркус Бруннер завжди цінував виваженість та холоднокровність, а ті, хто перш за все думали про себе, заслуговували окремого місця в пеклі. Самогубці були найкращим прикладом таких осіб.
– Чому Бунге вирішив залишити записку?
– Все, як завжди, – мовив Тобіас Фішер, – почуття провини. Ми допитали його колег, і ті в унісон описали внутрішній неспокій Бунге останніми днями. Зі слів професора Губера, він прагнув слави більше за продукт досліджень. Перед прес- конференцією Александер Бунге прийшов у стані алкогольного сп’яніння, і Губер вигнав його до бісової матері.
– То вчений був емоційно нестабільним?
– Схоже на те. Останній лист, який він надіслав через Guerillamail, зазначений у записці тим же днем, коли група Губера отримала звіти випробувань.
Бруннер знайшов у теці копію записки та детальні висновки досліджень гравітаційної аномалії.
– Дев’ятнадцяте червня? Три дні тому?
– Усі ці дні Бунге ходив, як примара, та зачастив з алкоголем. Поліція встигла опитати працівників будинку, в якому він жив. Охоронець підтвердив, що впродовж останнього тижня щовечора він повертався із супермаркету з пляшками. Двадцятого Бунге скасував щовівторковий візит прибиральниці. Паралельно поліція Гамбурга розслідуватиме зв’язок Бунге із його «партнерами», і як тільки вони щось дізнаються, ми тобі повідомимо.
– Гаразд. Отже, ті, хто отримав результати, тягнули з відповіддю і з власним дослідом. Доки той не застрелився, що й відбулося… – Бруннер знайшов необхідний рядок у виведеній Хельґою в окрему таблицю хронологічній послідовності подій, – практично одночасно із зазначеним останнім листом.
– Їхній дослід закінчився успішно.
– А Бунге не очікував, що плоди його праці призведуть до стількох невинних жертв. Він же знав про Фес до самогубства?
– Про це стало відомо за годину до його смерті.
– Зрозумів, – кивнув Маркус.
Зараз, коли він сидів у літаку, розмова здавалася далекою, наче відбулась не кілька годин тому, а місяців. Він відпив кілька ковтків мінеральної води з півлітрової пляшки та поклав її назад на сусіднє порожнє місце. Зиркнув у віконце: земля була далеко внизу й перетворилась на бліду брудну ковдру.
– Наступного дня до тебе приєднається людина, – говорила Хельґа, – його особова справа додана.
