підтвердив я, тимчасом як вона мовчала. Знав, який тип магії Загорожі вона має на думці. Я бачив танець кольорових зблисків на обличчі жінки із заплющеними очима. Але зараз я лише прагнув виразно побачити Моллі. Подумав, що коли зустрінуся з нею поглядом, то вона побачить правду в моїх очах. Я хотів насмілитися підвестися, підійти до неї та спробувати обійняти. Але вона думала, що я п’яний, а я знав, що впаду. Не міг зганьбитися перед нею ще раз.
– Багато дівчат і жінок вже почули свою ворожбу. Та я не мала жодного пенні, тож могла лише дивитися. Але невдовзі той старий мене побачив. Мабуть, він думав, що я соромлюся. Спитав мене, чи не хочу я знати свою долю. А я заплакала, бо хотіла, але не мала жодного пенні. Тоді Брінна, жінка рибалки, засміялась і сказала, що я не мушу платити, аби це знати. Усі вже знали моє майбутнє. Я дочка пияка, буду жінкою пияка і матір’ю пияків.
Вона прошепотіла:
– Усі сміялися. Навіть той старий.
– Моллі, – промовив я. Вона, схоже, навіть не почула.
– Я все ще не маю жодного пенні, – сказала вона повільно. – Але принаймні знаю, що дружиною пияка не буду. Не думаю, щоб я навіть хотіла з ним приятелювати.
Двері грюкнули й зачинилися.
…я не знав, що ти мене любиш, а не просто… – дурнувато промовив я до холодної та порожньої кімнати.
Я здригнувся від тремтіння, що зазвичай попереджало про напад. Але я не міг так легко її втратити. Встав, і мені вдалося ступити два кроки, перш ніж підлога піді мною загойдалася і я опустився на коліна. Трохи так постояв, звісивши голову, як собака. Не думаю, що її б зворушило, якби я за нею порачкував. Радше дала б мені копняка. Якби навіть я зумів її знайти. Замість цього я знову поволікся до ліжка й забрався в постіль. Не роздягнувся, лише натяг на себе край покривала. Мій зір затуманився, з кутків наповзала темрява, але я не одразу заснув. Натомість ліг зручніше й подумав, яким дурним хлопцем я був минулого літа. Упадав за жінкою, думаючи, що гуляю з дівчиною. Ці три роки різниці віку дуже багато означали, але я геть неправильно все зрозумів. Я думав, що вона бачить у мені хлопця, і безнадійно прагнув здобути її. Тому поводився, як хлопець, замість намагатися зробити так, щоб вона побачила в мені мужчину. І цей хлопець її поранив, і так, обманув її, і, схоже, втратив назавжди. Темрява зімкнулася, стала суцільною чорнотою, але всередині вирувала іскорка.
Вона любила цього хлопця і бачила в майбутньому наше спільне життя. Я вхопився за цю іскорку і провалився в сон.
Розділ 4
Дилеми
Стосовно Віту та Скіллу я гадаю, що кожна людина має принаймні зародковий хист до них. Я бачив, як жінки зненацька відриваються від своїх справ та йдуть до сусідньої кімнати, де тільки-но прокинулося немовля. Чи може це бути якоюсь формою Скіллу? Також я був свідком мовчазної взаємодії членів команди, що давно плавають на тому ж кораблі. Працюють без слів, наче група Скіллу, тож корабель стає майже живою істотою, а команда – її життєвою силою. Інші відчувають свою спорідненість із певними тваринами й виражають це в гербах та іменах, якими нарікають своїх дітей. Віт відкривається
