не дочекаюсь, як хочу з нею познайомитися.
– Коли завгодно, мамо, проте май на увазі, що я не казала, хто мій батько.
– Ти кажеш так, ніби я щось середнє між Распутіним та суддею Джеффрісом[3]! – сказав сер Джуліан і націлив свій ніж у серце.
– Ти не такий харизматичний, – зазначила його дружина, – але й з тебе є користь.
– О, то яка ж? – спитала Ґрейс.
– У вчорашньому кросворді залишилося слово, яке я досі не можу розгадати.
– Я до ваших послуг, – запропонував сер Джуліан.
– Жінка, яка турбується про світське життя, сидячи вдома? Десять літер, дев’ята «ч».
– Непрацююча! – одночасно вигукнули всі троє і розсміялися.
– Хтось хоче посипати голову попелом на десерт? – поцікавився сер Джуліан.
Вільям сказав батькові, що навряд чи переможе, проте перемога була у нього в кишені, точніше, у лузі. Він збирався загнати останню кулю та виграти чемпіонат відділку Ламбет зі снукеру, завершивши цим шість перемог Фреда Єйтса. Вільяму здавалося, що у цьому була певна іронія, бо саме Фред навчив його грати. Взагалі-то він навряд чи потрапив би до більярдної, якби Фред не порадив йому приєднатися до гри, щоб почати ладнати з тими хлопцями з відділка, які недовірливо ставилися до Хориста. Фред вчив його грати з таким самим ентузіазмом, як вчив працювати «в полі». І зараз Вільям вперше міг перемогти свого вчителя.
У школі Вільям демонстрував неабиякі результати у регбі взимку, а влітку успішно пробігав спринти на доріжці. У свій останній рік у Лондонському університеті він посів перше місце в міжуніверситетському чемпіонаті. Навіть батько стримано усміхнувся, коли він перший фінішував у стоярдовому забігу (як він сказав), проте Вільям підозрював, що «максимальний брейк», «відновлення позиції куль» та «ін офф» ще не входили до батькового лексикону.
Вільям перевірив табло. Усього три гри. Тепер усе залежало від останнього фрейму. Він добре почав з 42 очками, але Фред надолужив, і вони майже зрівняли рахунки. Хоча Вільям усе ще був на 26 очок попереду, розташування куль було таким, що Фреду лишилося тільки сім куль до трофея. Кімната цокольного поверху була набита офіцерами усіх рангів; дехто сидів на радіаторах, хтось на сходах. Коли Фред схилився над більярдним столом і націлився на жовту кулю, у кімнаті запанувала тиша. Вільям бачив, як жовта, зелена, брунатна та блакитна кулі почергово зникали у лузах, як і його надії стати чемпіоном, доки до перемоги Фреда у матчі не залишилися рожева та чорна.
Фред вирівняв прицільну кулю, перш ніж направити биток. Проте він підштовхнув його надто інтенсивно, так що рожева куля потрапила у середню лузу, а биток зупинився збоку, роблячи ситуацію занадто важкою навіть для професіонала.
Усі завмерли. Фред нахилився, зосередився й націлився на останню кулю. Якщо йому вдасться, то рахунок стане 73:72, і тоді він буде першою людиною, яка виграла чемпіонат сім разів поспіль. Він трохи відійшов назад, нервово натер свій кий крейдою та ще раз спробував зібратися. Він нахилився, розчепірив
