Хто не ризикує. Джеффри Арчер
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Хто не ризикує - Джеффри Арчер страница 9
– Дуже дякую за твою думку, хлопче, але ми не можемо тебе більше затримувати, бо ти, мабуть, поспішаєш, – додав старший офіцер і кивнув на двері.
Вільям спробував піти з гідністю, проте щойно він опинився в коридорі, як двері грюкнули за ним. Вільям подивився на годинник: 7:57. Він побіг у кінець коридора, бо не мав жодного бажання спізнитися на зустріч.
Він постукав у двері з табличкою, на якій золотими літерами було вибито «Командор Джек Гоксбі, Кавалер Ордена Британської імперії», та увійшов. У приймальні сиділа секретарка, яка подивилася на нього, спитавши:
– Констебль Ворвік?
– Так, це я, – знервовано відповів Вільям.
– Командор уже чекає на вас. Проходьте, будь ласка, – сказала вона й вказала на інші двері.
Вільям знову постукав і зачекав, поки його запросили увійти. Гарно одягнений чоловік середнього віку, з пронизливим поглядом блакитних очей та зморшкуватим чолом, яке додавало йому віку, встав з-за стола. Гоксбі потиснув руку Вільяму та вказав на стілець з іншого краю стола. Чоловік розкрив теку, швидко передивився написане у ній і звернувся до Вільяма:
– Спершу спитаю: ви раптом не родич сера Джуліана Ворвіка, королівського адвоката?
Серце Вільяма впало.
– Він мій батько, – відповів Вільям з думкою, що тепер його співбесіда швидко закінчиться.
– Я захоплююся ним, – продовжив Гоксбі. – Ніколи не порушує правила, ніколи не обходить закон, але йому вдається захистити навіть найгірших шарлатанів так, ніби вони святі. А святих, як мені здається, серед них небагато.
Вільям знервовано розсміявся.
– Я хотів побачити вас на власні очі, – продовжив Гоксбі, який точно не виглядав як любитель пустих балачок, – бо ви серед тих, хто склав іспит на детектива найкраще, до того ж з великим відривом.
Вільям навіть не здогадувався, що склав іспит.
– Поздоровляю, – додав командор. – Також я помітив, що ви як випускник не скористалися пришвидшеною схемою і вирішили не спрощувати собі кар’єрну драбину.
– Ні, сер. Я хотів…
– …проявити себе. Як я колись. Тепер, як ви вже зрозуміли, Ворвік, ви будете переведені до іншої дільниці. Я вирішив, що ви будете осягати науку у Пекгемі. І якщо ви гарно себе проявите, побачимося у Скотленд-Ярді через кілька років. І якщо ви впораєтеся там і вирішите залишитися, то через кілька років ви приєднаєтеся до нас тут, щоб продовжити службу та боротися зі злочинцями першого ешелону.
Вільям розслабився, але тут комісар шокував його наступним запитанням:
– Ви точно впевнені, що хочете стати детективом?
– Так, сер, з восьми років.
– Ви ж матимете справи не з тими кабінетними злочинцями, яких захищає ваш батько, ви матимете справу з найгіршими людьми у світі. Ви побачите вагітну жінку, що вкоротила собі віку, або наркомана вашого віку, з голкою, що стирчить просто з вени. Чесно кажучи, вам не завжди буде