сертифікат для Ципори та її дітей. «Я ділитимуся з нею своїм хлібом, прийму її дітей як своїх і буду їм батьком», – пообіцяв він.
Минуло кілька місяців. Його сестра запитувала, чи не забув він про неї. Бен-Ґуріон швидко відповів, що це питання дуже його турбує. «Чи не є твоя надія моєю надією, твоє становище моїм становищем, твоє майбутнє моїм майбутнім, а твої діти моїми?» – писав він. Бен-Ґуріон пояснив, що посвідчення затримуються так довго, оскільки він не знає імені одного з її дітей і тому не може подати заяву на отримання довідки. Нарешті у травні 1923 року Ципора приїхала, за півтора року після того, як він почав цей процес. Бен-Ґуріон запевнив, що про все домовиться.[599]
Займаючись імміграцією Ципори, Бен-Ґуріон знову пообіцяв перевезти батька, «можливо, у середині наступного року».[600] Його брат Авраам також хотів приїхати; тим часом Бен-Ґуріон намагався отримати посвідчення хоча б для його сина Біньяміна. Це не зайняло багато часу. У серпні 1923 року Бен-Ґуріон повідомив батькові, що його племінник Біньямін працює в Тель-Авіві і що він прекрасний хлопець. Аврааму, зі свого боку, бракувало професії; Бен-Ґуріон виступив проти його приїзду, щоб він спершу направив інших своїх дітей, сина Ізраеліка та дочку Шейндель. Дочка, за його словами, може приїхати за умови, якщо володітиме івритом. Їй потрібно було до переїзду навчитися друкарської справи, а також, якщо можливо, вести бухгалтерію. Лише після того, як діти переїдуть і в економічному плані будуть міцно стояти на ногах, можна буде говорити про переїзд Авраама. Але, підкреслював він, не раніше. Якщо Рівка отримає суму від п’ятисот до шестисот фунтів, вона зможе керувати обставинами, але він надішле необхідну документацію лише тоді, коли вона сповістить його, що готова до переїзду. Потім він розглянув справу свого батька.
Таке відчуття, ніби батько не вірив у те, що секретар «Гістадруту» не може домовитись про переїзд усієї родини. Бен-Ґуріон не поспішав відповідати. «Я був перевантажений роботою», – пояснював він, зазначивши, що серед інших своїх обов’язків проводив переговори з Британським лейбористським урядом. «Я здогадуюсь, що ви вже ставитесь до мене трохи підозріло», – писав він, знову виправдовуючись, що його громадська діяльність заважає розв’язати це питання. Бен-Ґуріон зазначив також, що нехтував своїми обов’язками перед дружиною та дітьми. Подорожуючи за кордоном, він сумував за дітьми і хотів знову бути з ними, але на цей період життя, очевидно, його сім’я – батько, дружина і навіть його діти – були для нього менш важливими, ніж робота.
Батько написав, що тепер він може продати свій будинок і отримати за нього від трьохсот до чотирьохсот фунтів. Бен-Ґуріон погодився, що у такому разі той може їхати. Потрібна сума могла бути навіть меншою, запевнив він. «Я також сподіваюся, що ти зможеш знайти роботу, яка буде відповідати твоїм здібностям та знанням», – писав він з оптимізмом. Але, щоб уникнути подальших непорозумінь, він прямо заявив, що не має наміру допомагати
Лист Бен-Ґуріона до батька від 30 вересня 1931 року, наведені у Erez 1972, p. 90; лист Бен-Ґуріона до Ципори від 23 серпня 1922 року, наведений у Erez 1972, p. 112; лист Бен-Ґуріона до Ципори від 8 серпня 1922 року, BGA; Hagani 2010, p. 16ff.
Лист Бен-Ґуріона до батька від 28 березня 1922 року, наведений у Erez 1972, p. 99.
