двісті відсотків. Особливо коли ти поліцейський, від якого залежить життя й здоров’я людей. Саме цим, на думку Скляра, грішила більшість його колег. А ті, своєю чергою, ненавиділи його, оскільки й близько не дотягувалися до планки, яку ставив перед собою та іншими Єгор Скляр.
– Подали інформацію про нього та його фото в пресу, скоро мають поширити серед населення. Якщо місцевий – матимемо результат.
– Результат, Льош, мені потрібен тут і зараз, – спохмурнів Єгор. – Хтозна, скільки мине часу, поки хтось впізнає…
– Скляр, інколи таке буває, уявляєш: не все можливо тут і зараз. Льоша тобі не раб, – озвався зі свого місця Гусейнов.
– Антоне, пий каву, яку придбав я, і не втручайся, – підморгнув Скляр Гусейнову й із викликом посміхнувся.
На мить у кабінеті запанувала мовчанка. Гочмановський відволікся від перечитування показів свідків. Льоша безшумно прокусив сушку й так само обережно проковтнув. Скляр та Гусейнов вороже дивилися один на одного. Аж ось Войтюк наважився знизити напругу – ніби нічого не трапилося, продовжив обговорювати роботу:
– У нього на плечі є татуха лева, – промовив спершу обережно, потім впевненіше. – Така, знаєш, дуже примітна. Розіслав приватним майстрам тату та салонам. Якщо раптом робив у Рівному – за годину чи дві матимемо результат.
Єгор звів німий погляд на Войтюка – щось сказати йому забракло слів. Кмітливість та бажання працювати – ось за що він найбільше любив цього оперативника. Слідчий радісно усміхнувся, чим знову неабияк здивував, як Гусейнова, так і Гочмановського.
Скляр рідко радісно посміхається.
Рівне. Понеділок, 16 березня 2020 року. 15:20
Він вкотре подумав про те, щоб зателефонувати. Спиняло небажання залишитися останнім додзвонювачем на її мобільний. З іншого боку, вона запізнилася вже на двадцять хвилин. Може, взагалі не прийде? Таке від неї запросто можна чекати. Ще раніше він попередив, що телефонувати йому буде марно – мовляв, збирається віддати смартфон на перепрошивку. Отож вона не зможе попередити, якщо раптом змінилися плани.
Напруга зростала, він нервово крутив у руці мобільний, судомно намагаючись збагнути, як діяти.
П’янички й досі стовбичили перед магазином, час від часу кидаючи зацікавлені погляди на його машину. Ще б пак! На цій безлюдній вулиці більше немає на що дивитися. А скоро прийде вона, і стане ще гірше. Ці чоловіки точно не втратять нагоди роздивитися красиву молоду жінку.
Він відчував, як обличчя починає пашіти – його бездоганний план летів шкереберть. Знову майже торкнувся позначки «Виклик», та вчасно спинив себе. Врешті він зачекав ще п’ять хвилин і поїхав.
Дівчина з’явилася рівно за хвилину.
Рівне. Понеділок, 16 березня 2020 року. 18:34
Десять хвилин тому Войтюк забіг до кабінету Скляра з результатами запитів до майстрів татуювання.
Довготелесий
