ж усе життя? Я планую йти до інституту…
– А, до інститу-у-уту! – презирливо передражнював брат. – Щоб через п’ять років отримувати ті самі гроші за більший геморой?
– На життя мені вистачить, – огризався Сергій.
– Подивись на свого хрещеного: дуже йому вистачає? А він, між іншим, начальник автопарку! – відверто знущався Вадик.
– Думаєш, твої оборудки до добра доведуть?! – не витримував Сергій.
– Та я вже через місяць їздитиму на своєму «мерсі», а не на вошивій маршрутці! А ти додому добираєшся трамваєм, дурний водило!
Мати не витримувала, коли вони лаялися. А сварилися брати часто, особливо відтоді, як Вадим позичив десь грошей і вирішив робити бізнес, виходячи з власних понять.
Поняття ж у нього були такі: винайняти шикарний офіс у центрі, взяти на роботу схожу на порнозірку секретарку, купити дорогу машину й надрукувати візитки із золотими літерами: «Вадим Ігорович Нікольський, генеральний директор, оптова торгівля продуктами харчування».
Усе б воно й нічого, та продукти харчування, закуплені Вадимом у якихось підозрілих напівлегальних постачальників, швидко псувалися, а магазини не хотіли приймати неякісний товар. Сергій здогадувався, що брат по вуха в боргах. Але той продовжував роз’їжджати на купленому в кредит «мерседесі» й розповідати, що скоро все в нього налагодиться і він звалить із їхньої бідної квартири у власні хороми, звільнивши для сім’ї займану ним житлову площу. Поки що ж він не міг видати матері на господарювання й сотні доларів: у нього, мовляв, усі капітали «крутяться в справі».
– Мамо, а де взагалі Вадим? Я його з вихідних не бачив, – повільно промовив Сергій, уже розуміючи, що той просто втік від кредиторів і десь переховується.
– Він сказав, що треба з’їздити до Одеси в справах, обіцяв повернутися за кілька днів, – глухо відповіла мати.
Сергій сів поруч на табуретку.
– Ну, дай боже, щоб повернувся. А хто приходив? Розповідай.
Хто приходив? Марія прекрасно пам’ятала хто.
На плиті весело булькотів борщ, залишалося вкинути капусту. Марія Сергіївна ніколи не шматувала овочі абияк: вона акуратно відрізала часточки, кружальця, брусочки – все, що належало за рецептом, і готова страва завжди мала такий же акуратний і правильний вигляд, як і її кружальця з брусочками. Капусту треба було нарізати тоненько, і Марія старанно прокладала гострим ножем борозенки в соковитій головці.
У двері подзвонили. Марія здригнулась і порізала палець, потекла кров. Марія кинулася у ванну по перекис, сполоснула рану, повернулася на кухню, знайшла в аптечці пластир і заклеїла поріз. Весь цей час дзвінок не вщухав, і в серці жінки стрімко наростала тривога.
Вона тихенько підійшла до дверей і глянула у вічко. Біля квартири стояли двоє здорових дядьків у чорних куртках. Знову пролунав дзвінок – прямо над її вухом, потім непрохані гості почали гамселити
