йдеться про однорічне маля. Нехай допомагає, несе вам іграшки, намагається покласти їх на поличку, в мішок, коробку. Посміхайтесь, заохочуйте, будьте разом, дозволяйте якомога більше зробити самому. Прийде час, і вам заборонять прибирати, бо «я можу сам». Не важливо, скільки років вашій дитині, підтримати її в прибиранні не зайве в будь-якому віці, особливо якщо з якихось причин вона не готова робити цього сама. Прибираючи разом, спокійно та без зайвих нервів ми узвичаюємо процес, вводимо правило: «Погрався – прибери».
Загалом, правила – це найперше правило прибирання. Найкраще їх не лише озвучувати, а й демонструвати, показувати у дії. «Погрався – прибери»; «Беремо наступну іграшку, якщо прибрали попередню»; «Усе складаємо на місця»… Цей перелік можна продовжувати, і в кожному разі правила мають бути прості та зрозумілі. Їх варто повторювати, показувати, як дотримуватись і допомагати це робити.
А ще наводити лад може бути цікаво. Зробіть прибирання такою ж грою, як і гра. Чому б мамі ведмедиці та маленькому ведмежаті не затягти у свій барліг усе, що вони назбирали у лісі, або не перевезти усі іграшки у шафу потягом, де малюк – паротяг, а батьки – вагончики, в які, власне, і навантажується іграшковий крам.
Також важливо організувати простір для зберігання дитячих речей не гамузом, а окремо, сортованими та впорядкованими. Своя шафа або полички та шухляди у спільній шафі, прозорі контейнери для іграшок, спеціальні органайзери не лише спростять процес прибирання, а й полегшать пошук потрібного та привчать до акуратності. Я особисто випробувала прозорі пластикові контейнери різного розміру, що гарно складаються у стосики. Іграшки в них не лише зручно складати, але й шукати, оскільки усе перед очима.
Ще одне – створювати ситуацію успіху, заохочувати зусилля дітей. Коротке «молодець» ніяк не забезпечує потреби дитини у визнанні та поціновуванні. Похваліть гарним словом і зробіть щось з такого: скажіть, що саме вдалося дитині («Ти справжній молодець, бо сьогодні сам прибрав свої іграшки»); відзначте, завдяки чому вдалося досягти результату («Ти поскладав у різні контейнери пазли і конструктор. Рядочком припаркував машинки. Ведмедика і слоненят посадив на диванчику»); наголосіть на тому, що це значить для вас особисто («Мені дуже приємно, що ти прибрав, і я матиму більше часу»), для самої дитини («Тепер тобі буде легко знайти все необхідне») та для оточуючих («Татко також радітиме, що в кімнаті краса і лад»). Важливою є і непряма похвала, коли дитина відчуває, як ви нею пишаєтесь – розкажіть в її присутності іншим людям, що саме та в який спосіб вона зробила, відзначте самостійність та вигадку. Створіть умови, за яких їй захочеться робити це знову і знову.
Дмитрик і Софійка із задоволенням відвідували наші заняття. Вони вчилися гратися та прибирати іграшки разом із мамою. На останній зустрічі усі разом на величезному шматку ватману зображували важливі для них сімейні події, малювали, вклеювали свої фотографії та картинки зі старих журналів – готували
