з ним‚ вона випила кокосового молока‚ всміхнулася‚ й він усміхнувся їй у відповідь. Протягом якогось часу тривало це вельми зручне спілкування‚ коли можна нічого не казати – усмішка тут‚ усмішка там‚ – але потім незнайомець дістав із кишені маленького словника в червоних палітурках і з сильним чужоземним акцентом промовив слово «красуня». Вона знову всміхнулася; звичайно ж‚ їй дуже хотілося б зустріти нарешті свого казкового принца‚ але він мав би розмовляти її мовою й бути трохи молодшим.
А тим часом її співрозмовник правив своє‚ гортаючи словника:
– Вечеряти сьогодні?
Потім додав:
– Свіса!
І завершив свій монолог словами‚ які дзвенять наче дзвони раю‚ хоч би якою мовою були сказані:
– Робота! Долар!
Марія ніколи не чула про ресторан «Свіса»‚ але невже все може статися так легко‚ невже мрії здійснюються так швидко? Ліпше поставитися до цієї пропозиції з недовірою: дуже вдячна за запрошення‚ проте не маю вільного часу й не збираюся купувати долари.
Незнайомець‚ що не зрозумів з її відповіді жодного слова‚ виявив розгубленість. Подарувавши кілька усмішок‚ він покинув її на кілька хвилин і відразу повернувся з перекладачем. З його допомогою він пояснив‚ що приїхав зі Швейцарії («Свіса» було назвою країни‚ а не ресторану) і що дуже хотів би повечеряти з нею‚ а потім запропонувати їй роботу. Перекладач‚ який назвався помічником чужоземця й охоронцем готелю‚ в якому той зупинився‚ додав від себе:
– На вашому місці я прийняв би його запрошення. Цей чоловік – дуже впливовий імпресаріо в галузі мистецтва‚ й він приїхав сюди шукати нові таланти для виступів у Європі. Якщо хочете‚ я познайомлю вас із жінками‚ які прийняли це запрошення‚ стали багатими‚ й сьогодні вони одружені‚ мають дітей‚ і проблеми безробіття їм не загрожують.
І додав‚ намагаючись приголомшити Марію своєю обізнаністю у сфері міжнародних реалій:
– Крім того‚ у Швейцарії виробляють чудовий шоколад та годинники.
Акторський досвід Марії обмежувався роллю продавчині води‚ яка виходила на сцену мовчки і мовчки звідти йшла‚ ролі‚ що її вона грала у виставі про муки Христові‚ яку завжди інсценізували на Страсному Тижні. Вона не спала дві доби‚ бо так і не змогла заснути в автобусі‚ а крім того була збуджена після купання в морі‚ стомлена від того‚ що з’їла надто багато сандвічів‚ – як домашніх‚ так і недомашніх‚ – і розгублена‚ бо ж не знала тут нікого‚ отож для неї було вельми важливо якнайскоріш зустріти тут якогось друга. Проте в ситуаціях‚ коли чоловік обіцяє геть усе‚ а потім не виконує жодної зі своїх обіцянок‚ їй уже доводилося бувати‚ тому вона могла відгадати заздалегідь‚ що балачка про актрис має на меті лише зацікавити її в чомусь такому‚ що їй – так принаймні вона вдавала – сподобатися не могло.
Але‚ з другого
