їй небом‚ кілька годин крутилася перед дзеркалом‚ картаючи себе за те‚ що не привезла бодай простенький фотоапарат‚ аби зафіксувати цю мить‚ аж поки до неї дійшло‚ що вона вже спізнюється на домовлену зустріч. Вона вибігла з готелю‚ така собі нова Попелюшка‚ й швидко подалася туди, де мешкав швейцарець.
На її подив‚ перекладач відразу повідомив‚ що супроводжувати їх не буде.
– Не турбуйтеся за мову. Головне‚ щоб йому було з вами добре.
– Але як йому буде добре‚ якщо він нічого не зрозуміє з того‚ що я казатиму?
– Саме з цієї причини. Вам не треба буде розмовляти‚ це зайва витрата енергії.
Марія не знала‚ що таке «зайва витрата енергії». На її батьківщині люди мали звичай обмінюватися словами‚ фразами‚ запитаннями‚ відповідями щоразу‚ коли зустрічалися. Проте Маíлсон – так звали перекладача-охоронця – запевнив її‚ що в Ріо-де-Жанейро‚ як і в усьому іншому світі‚ справи стоять інакше.
– Вам не треба буде слухати його чи розуміти‚ спробуйте лише повестися так‚ щоб він почував себе добре. Він удівець‚ бездітний‚ має власне кабаре й шукає бразильських дівчат‚ які хотіли б показати себе за кордоном. Я сказав йому‚ що ви дівчина не того типу‚ який нам треба‚ але він наполіг на своєму‚ мовляв‚ ви сподобалися йому відразу‚ коли він побачив‚ як ви виходите з води. І ваш купальник справив на нього враження.
Він зробив паузу.
– Але я не стану від вас приховувати‚ що коли ви захочете знайти собі кавалера тут‚ вам треба змінити модель бікіні. Гадаю‚ крім цього швейцарця‚ воно не сподобалося б нікому, – такі купальники давно вийшли з моди.
Марія вдала‚ ніби не розчула. Маíлсон вів далі:
– Я думаю‚ він обрав вас не лише задля короткочасної пригоди‚ він переконаний‚ що у вас вистачить таланту стати головною окрасою його кабаре. Звичайно ж‚ він не чув‚ як ви співаєте‚ навіть не бачив‚ як ви танцюєте‚ але цього можна навчитися‚ тоді як краса – це щось таке‚ з чим людина народжується. Такими вони і є‚ ці європейці: приїжджають сюди‚ думають‚ що всі бразильянки хтиві й уміють танцювати самбу. Якщо він справді має серйозні наміри‚ я раджу вам відразу укласти з ним письмовий контракт‚ – причому його підпис завірити у швейцарському консульстві‚ – перш ніж ви покинете цю країну. Завтра я буду на пляжі‚ навпроти готелю‚ знайдіть мене‚ якщо у вас виникне якийсь сумнів.
Швейцарець‚ усміхаючись‚ узяв її за руку й показав на таксі‚ яке їх чекало.
– Якщо ж його наміри будуть іншими‚ й ваші також‚ то знайте‚ що нормальна ціна за одну ніч становить триста доларів. На меншу не погоджуйтеся.
Перш ніж вона змогла йому відповісти‚ машина вже їхала до ресторану‚ а її супутник тренувався у вимові слів‚ які хотів сказати. Розмова в нього була дуже проста:
– Працювати? Долар? Бразильська зірка?
А
