артистки. Мати‚ подивившись на розміри бікіні‚ в яких були дівчата на фотографіях‚ що їх показав їй чужинець‚ відразу ж повернула їх і не стала нічого запитувати – для неї важило тільки те‚ щоб її дочка стала щасливою і багатою‚ хай навіть нещасливою, але багатою.
– Як його звуть?
– Роже.
– Рожеріо! Так звали одного з моїх двоюрідних братів!
Чужоземець усміхнувся‚ заплескав у долоні‚ й усі зрозуміли‚ що він не зрозумів запитання. Батько зауважив‚ звертаючись до Марії:
– Але ж він одного віку зі мною.
Мати попросила‚ щоб він не перешкоджав щастю дочки. А що всі швачки багато розмовляють зі своїми клієнтами, набуваючи великого досвіду в питаннях шлюбу та кохання‚ то вона порадила дочці:
– Моя люба‚ ліпше бути нещасливою з чоловіком багатим‚ аніж щасливою з чоловіком бідним‚ а в тій далекій країні ти найімовірніше будеш нещасливою і багатою. Крім того‚ коли щось не так‚ ти просто сядеш на автобус і повернешся додому.
Марія‚ дівчина з провінції‚ але набагато розумніша‚ ніж це уявляли собі її мати або її майбутній чоловік‚ сказала з іронією в голосі:
– Мамо‚ від Європи до Бразилії автобуси не ходять. Крім того‚ я збираюся стати артисткою‚ а не шукаю заміжжя.
Мати подивилася на дочку, і в її погляді читалася певна розгубленість:
– Якщо ти зможеш туди дістатися‚ то зможеш і повернутися звідти. Бути артисткою – це дуже добре‚ коли дівчина ще молода‚ але це триває лише‚ поки вона зберігає вроду‚ а вроді настає кінець десь у тридцять років. Тому скористайся цією можливістю‚ зустрінь якогось порядного чоловіка‚ що закохається в тебе й виходь заміж. Не варт особливо думати про кохання – я теж спочатку не кохала твого батька‚ але за гроші можна купити все‚ навіть справжнє кохання. А твій батько навіть не був багатим!
То була найгірша порада‚ яку можна почути від подруги‚ проте чудова порада матері. Через дві доби Марія вже поверталася в Ріо‚ але спершу вона сходила сама-одна на колишню службу‚ подала заяву про звільнення і вислухала такі слова від хазяїна крамниці одягу:
– Я знаю‚ що відомий французький імпресаріо хоче забрати тебе до Парижа. Я не можу перешкодити тобі знайти своє щастя‚ але хочу‚ перед тим як ти звідси поїдеш‚ сказати тобі одну річ.
Він витяг із кишені медальйон на шворочці.
– Це чудодійний медальйон Богоматері Милосердя. Її храм у Парижі‚ отож неодмінно піди туди й попроси в неї захисту. Поглянь-но‚ що тут написано.
Марія побачила, що навколо Святої Діви було написано кілька слів: «О Маріє, зачата без гріха, молися за нас, тих, котрі звертаються до Тебе. Амінь».
– Обов’язково промовляй цю фразу бодай раз на день. І… – Він завагався та відступати було вже пізно… – якщо одного дня ти надумаєш повернутися, то знай, що я чекатиму на тебе. На жаль, я втратив нагоду сказати тобі таку просту фразу: «Я тебе кохаю». Мабуть,
