як‚ наприклад‚ у певних пригодах із чоловіками. А сьогодні вона перебуває перед невідомим‚ таким невідомим‚ яким було колись це море для мореплавців‚ що його перетинали, – так їй розповідали на уроках історії. Вона завжди зможе сказати «ні»‚ але чи не спричиниться це до того‚ що всю решту свого життя вона жалкуватиме‚ як досі жалкує‚ згадуючи того хлопця‚ який одного разу попросив у неї олівця‚ а потім зник‚ забравши із собою її перше кохання? Вона завжди зможе сказати «ні»‚ але чом би цього разу не спробувати сказати «так»?
Причина цих її вагань була дуже простою: вона була провінціалкою без будь-якого життєвого досвіду‚ лише й того‚ що закінчила непогану школу‚ набула великих знань у царині телевізійних серіалів і не мала сумніву в тому‚ що вона гарна. Цього було вочевидь замало для того‚ щоб стати віч-на-віч зі світом.
Вона побачила великий гурт людей‚ які сміялися й дивилися на море‚ боячись наблизитися до нього. Два дні тому вона почувала себе так само‚ але тепер вона вже анітрохи не боялася моря‚ заходила у воду завжди‚ коли їй цього хотілося‚ так ніби й виросла тут. Чи не буде так самісінько й у Європі?
Вона мовчки помолилася‚ знову попросила поради в Діви Марії‚ й через кілька секунд‚ здавалося‚ утвердилась у своєму рішенні поїхати в ту далеку Європу‚ бо відчула себе під захистом. Вона завжди зможе повернутися‚ але не завжди їй траплятиметься нагода поїхати так далеко. На цей ризик варто піти‚ й вона піде на нього‚ якщо її мрія зможе подолати спокусу сорокавосьмигодинного повернення додому в автобусі без кондиціонерів і якщо швейцарець не змінить свого наміру.
Вона була така збуджена‚ що коли він знову запросив її на вечерю‚ вона, попередньо потренувавшись‚ з хтивим поглядом схопила його за руку‚ але швейцарець відсмикнув її‚ й Марія зрозуміла‚ – із певним страхом і певною полегкістю‚ – що він справді має цілком серйозні наміри щодо неї.
– Зірка самби! – сказав він їй. – Вродлива зірка бразильської самби! Їхати наступний тиждень.
Усе здавалося їй чудом‚ але «їхати наступний тиждень» було справою немислимою. Марія пояснила‚ що не може прийняти таке серйозне рішення‚ не порадившись зі своєю родиною. Швейцарець‚ розлючений‚ показав їй копію документа‚ який вона підписала‚ й вона вперше відчула страх.
– Контракт! – сказав він.
Хоча Марія вже знала‚ що поїде‚ вона вирішила все ж таки порадитися з Маíлсоном‚ своїм імпресаріо – зрештою‚ вона заплатила йому за те‚ щоб він її консультував.
Саме тоді Маíлсон‚ здавалося, був дуже заклопотаний звабленням однієї німецької туристки‚ яка щойно оселилася в готелі й засмагала на пляжі topless‚ переконана в тому‚ що Бразилія – найліберальніша країна у світі (не звертаючи уваги на те‚ що вона була тут єдиною жінкою з оголеними грудьми і що всі інші дивилися на неї з відчуттям певного дискомфорту). Марії довелося докласти
