знала, що таке холод. А поведінка Роже змінювалася: минали години, і він уже не намагався бути люб’язним і приємним, хоча жодного разу не спробував схопити її за груди або поцілувати, його погляд зробився якимсь відсутнім і байдужим. Він оселив Марію в маленькому готелі, познайомив з іншою бразильянкою, молодою і сумною жінкою. Її звали Вівіан, і вона взялася підготувати Марію до праці.
Вівіан оглянула її згори вниз, без найменших церемоній і без найменшого співчуття до дівчини, яка вперше опинилася за кордоном. Замість запитати, як вона себе почуває, вона відразу перейшла до справи.
– Не плекай собі ілюзій. Він завжди їде до Бразилії, коли одна з його танцівниць одружується, а це, звичайно ж, трапляється досить часто. Він знає, чого тобі треба, і‚ гадаю‚ ти й сама це чудово знаєш: ти приїхала сюди, шукаючи або пригод, або грошей, або чоловіка.
Звідки вона про це знає? То, виходить, що всі шукають одного й того самого? Чи, може, Вівіан читає чужі думки?
– Усі дівчата, які сюди прибувають, прагнуть однієї з цих трьох речей, – провадила Вівіан, і Марія була переконана, що вона читає її думки. – Що ж до пригод, то тут надто холодно, аби на щось сподіватися, а крім того грошей на мандри тобі ніколи не вистачить. Адже тобі доведеться працювати майже рік, щоб оплатити зворотну дорогу, окрім неминучих витрат на житло й харчування.
– Але ж…
– Я знаю, ви домовлялися зовсім не так. Правду кажучи, ти просто забула запитати про деякі найголовніші речі – про це, зрештою, забувають усі. Якби ти була уважнішою, якби прочитала контракт, що його підписала, ти б точно знала, що з цього буде, бо швейцарці не брешуть, але використовують мовчанку у власних цілях.
Земля вислизала з-під ніг Марії.
– Що стосується заміжжя, то кожна дівчина, яка одружується, завдає Роже відчутної економічної шкоди, тому нам забороняється розмовляти з відвідувачами кабаре. Якщо ти захочеш чогось домогтися в цьому, наразиш себе на великий ризик. Це не те місце, де люди зустрічаються, як на вулиці Берна.
На вулиці Берна?
– Чоловіки приходять сюди з дружинами, а нечисленні туристи звідси йдуть шукати собі жінок деінде. Ти вмієш танцювати. Якби ти вміла також співати, твоя платня збільшилася б, але тобі відразу почали б заздрити, тож я порадила б тобі ніколи навіть не пробувати співати.
А головне, ніколи не користуйся телефоном. Бо витратиш усе, що тобі вдасться заробити, а тобі вдасться заробити не так і багато.
– Але ж він обіцяв мені п’ятсот доларів за тиждень!
– Побачиш.
Рядки зі щоденника Марії, написані протягом другого тижня її перебування у Швейцарії
Мене привели в кабаре, де познайомили з «директором танців», чоловіком із країни, що називається Марокко, і там мені довелося завчати кожне па того переставляння ніг, яке він – людина, котра ніколи не ступала на землю
