всіх і кожного. Важливо лише домогтися успіху у світі мрій – і задля цього вона на все готова, готова навіть залізти по вуха в борги, щоб напхати цицьки силіконом і накупити найпровокативнішого одягу. Навчатися акторської майстерності? А навіщо, коли досить лише бути гарною і мати зв’язки – й у світі кіно можна домогтися чого завгодно.
Але спочатку треба проникнути в цей світ.
Будь-які зусилля не здадуться надмірними, якщо вони допоможуть вибратися з монотонного провінційного животіння. Мільйони людей миряться з таким існуванням і вважають його цілком прийнятним. Але дівчина, яка потрапляє на фестиваль, повинна залишити свій страх удома й бути на все готовою: не зупинятися ні перед чим, брехати завжди, коли виникає така потреба, в разі необхідності применшити свій вік, усміхатися тому, хто вселяє тобі відразу, вдавати, ніби тебе цікавлять люди, до яких ти не відчуваєш ані найменшої симпатії, казати «я тебе кохаю», не думаючи про наслідки, ударити ножем у спину подругу, яка раніше тобі в чомусь допомогла, але тепер перетворилася на небажану суперницю. Іти вперед без сорому й каяття. Винагорода заслуговує на будь-яку жертву.
Слава.
Блиск і розкішне життя.
Ці думки дратують Габріелу: не найкращий спосіб починати новий день. Крім того, вона страждає від похмілля.
Але принаймні вона може втішити себе тим, що прокинулася не в п’ятизірковому готелі, маючи під боком чоловіка, який їй каже, щоб вона швиденько вдягалася й забиралася геть, бо на нього чекають багато важливих справ – таких, як купувати кінофільми або продати ті, які він створив.
Вона підводиться й розглядається навкруги, чи немає тут котроїсь із подруг. Звісно, ні, вони всі вже подалися на Круазетт, до басейнів, до барів, на зустрічі, що відбудуться на яхтах, на сніданки та побачення на пляжах. П’ять матраців лежать, постелені на підлозі в невеличкому помешканні, яке вони спільно винайняли на період кінофестивалю за неймовірно високу ціну. Навколо матраців лежить безладно розкиданий одяг, черевики догори підборами, плічка, які попадали на підлогу і які нікому не спало на думку знов повісити до шафи.
«Тут одяг у більшій шані, ніж люди».
Оскільки жодна з цих дівчат не може навіть мріяти замовити собі якісь речі в Елі Сааба, Карла Лаґерфельда, Версаче або Ґальяно, то вся кімната завалена більш доступними їм предметами одягу та краси: бікіні, міні-спідницями, нічними сорочками, черевичками на високій платформі й величезною кількістю баночок із макіяжем.
«Настане день, коли я вдягатиму тільки те, що мені до вподоби. А зараз мені потрібна лише нагода».
Чому вона переконана, що нагода її не обмине?
Із дуже простої причини. Бо знає: вона найкраща та найгарніша з усіх, попри її невдачі в школі, попри ті прикрості, які вона принесла батькам, уже тоді увійшовши з ними – і не тільки з ними – в конфлікт, аби довести самій собі, що вона спроможна подолати всі труднощі,
