нема напрямлювача, немає жодних дозволів.
– Добре, добре, – говорить Бо, підіймаючи руки, доки ті двоє не напали на неї знову. – Наскільки я розумію, невідомо, скільки ще Лора пробуде тут. Джо ще не вирішив, дозволить він їй залишитися чи ні.
– Та дозволить він, – каже Соломон. – Він зараз сердитий, засмучений тим, що його брат дурив його. Це ненадовго.
– Може, так, а може, й ні, – знизує плечима Бо. – Доки нас не буде, він може просто викинути її зі своєї землі. А от якщо ми будемо тут, він, можливо, буде більш справедливим.
Соломону здається, що все навпаки. Йому було добре зрозуміло, що Джо не хотів більше бачити знімальну групу. Джо втомлений, засмучений, і тепер додалася ще одна турбота – племінниця, яка може викрасти половину його справи. Але Соломон нічого не говорить, Бо має рацію, йому слід більше поважати її як режисера. Це не завжди легко, особливо коли він розуміє, що вона намагається виправдати свою нетерплячку почати зйомку.
– За всіма ознаками треба вже починати знімати, – каже Бо. – От хоча б погода. Ми були тут узимку, тут було похмуро, нелегко працювати. Рейчел, я з ліку збилася, скільки разів ти падала на дупу, і хоча це було вкрай смішно, це було ще й небезпечно, як ти слушно зауважувала.
Соломон гигикає.
– І хоча я збираюся зафільмувати її життя тут у всі пори року, це важливо, як на мене, я хочу, щоб ми відзняли якнайбільше матеріалу саме зараз. Я хочу показати глядачеві, як ми знайшли її. Спляча красуня в хатинці, загубленій у лісі. Я хочу кольорів, я хочу світла, я хочу всіх цих звуків, – пояснює вона, дивлячись навколо. – Це літня тема. І, по-третє, якщо ми будемо це відкладати, Лора може змінитися. Я хочу її теперішніх думок, бажань, мрій, а не того, до чого вона може додуматися за кілька місяців. Отож, ураховуючи це все, ми їдемо додому сьогодні і повертаємося в неділю ввечері. Починаємо в понеділок, і проведемо два тижні інтенсивних зйомок.
Усі погоджуються.
– Гаразд, значить, повернемося в понеділок, – говорить Бо схвильовано, переводячи погляд з Рейчел на Соломона, а потім біжить назад до Лори зі своїм планом.
– Так. Чорт, – Рейчел тре руками обличчя, зі страхом думаючи про розмову зі своєю дуже вагітною дружиною, що чекає на неї вдома.
Але Бо повертається від хатини не з таким щасливим обличчям.
– Вона передумала, – намагається вгадати Соломон, відчуваючи, як у нього всередині все опускається.
– Не зовсім. Вона панікує. Вона кличе тебе, Соле. Знову.
Соломон зачиняє двері хатинки. Лора неспокійна, ходить невеликою кімнаткою між своїм ліжком, кухнею в кутку і передпокоєм.
– Привіт, – говорить він.
Вона видає якийсь звук, і він не розуміє, що це, доки не зачиняє двері, і не чує точнісінько такий звук, який вона щойно видала. Закриття засувки.
Її звуки можуть позначати те, чого вона бажає, Соломон додає це спостереження до свого переліку.
Вона піднімає погляд.
– Я думала, що це все почнеться завтра.
– Фільмування?
