як він їсть, вдячно й жадібно.
Чи склалося б моє життя інакше, якби мама не сказала, що дорога довга і Крісові вже запізно вертатися додому? Якби вона не запросила його залишитися на ніч?
Сталося те, що й мало статися. Ми з Крісом проговорили цілу ніч. Я не пам’ятаю, про що саме говорили. Про життя, сподівання, страхи. Про дитинство, про мрії. Що я, власне, мала сказати? Що я знала? Мені було вісімнадцять. Дитина.
Уранці Кріс попросив мій номер телефону. І наступного дня зателефонував. Він не повернувся у Вісконсин. Зупинився в готелі неподалік від нашого будинку.
У мене вже був хлопець. Незадовго до цього ми ходили з ним на випускний. Кілька разів займалися сексом. Він був перший, з ким у мене був секс, і я не розуміла, через що увесь цей галас.
Я не думала про свого хлопця. Думала про те, як мені швидше доїхати до мотелю, не заробивши штрафу.
Кріс сказав мені, в якому номері зупинився. Стукаючи в двері, я тремтіла – і так, тремтячи, й увійшла в кімнату, сором’язливо поцілувала його, вітаючись, і почала шукати очима місце, де б сісти. Біля письмового столу стояв хиткий стілець. На ньому був охайно складений його одяг. Ми обоє знали, що я сяду на ліжко. Він сів поряд. Торкнувся долонею моїх грудей.
– Йди сюди, – сказав він, хоч я вже й так була там.
Я досі чую, як він це каже, і коли ці слова лунають у голові, мені перехоплює подих, а коліна підгинаються просто як тоді. Ось так я й зрозуміла, яким має бути секс. Чому люди зроблять заради нього будь-що. Чому ладні за нього померти. І щойно це відчула, як уже не могла зупинитися. Шляху назад не було. Ми з Крісом не могли відірватися одне від одного. Мені було конче необхідно бути там: у цьому хвилюючому, по вінця наповненому насолодою таємничому місці, куди ми могли дістатися разом.
Я мала пильнувати, де й коли я згадую про Кріса. Не могла думати про нього на людях і за кермом. По тілу починала розливатися хіть. Повіки ставали важкими, сонними від млості. Повіки важчають від жару, і я відчуваю, як тану, розтікаючись по підлозі чистісіньким бажанням.
Того вечора, коли Шон приїхав з Лондона, я вклала хлопців у кімнаті Майлза. Нікі плакав і не хотів спати, тому що тато був удома. А мами (зайве й казати) вдома не було. Але Шон пішов із ним у спальню й залишався там, поки малий не заснув.
Я запитала Шона, чи хотів би він випити.
– Я ще ніколи так не хотів випити, – відповів він. – Хочу чогось міцного. Та думаю, що краще буде, якщо я не тхнутиму як броварня, коли приїдуть копи.
Я видихнула з полегшенням, коли він викликав копів. Це означало, що він ставиться до цього серйозно. Відчувала, що не я маю заявляти про зниклу подругу. Чекала на Шона.
Не знаю, чому вони відправили до нас патрульних, які в нашій місцевості займалися здебільшого порушниками дорожнього руху. Таке було поле їхньої компетенції. І поодинокі домашні сварки.
Дивно, що копи мали вигляд, ніби винні, коли увійшли в дім. У сержанта Моллоя було руде волосся і вуса, як у перестарілої порнозірки. Помада офіцера Бланко (хіба жінкам-поліцейським дозволяють так сильно фарбуватися?)
