в заповіті, а самим фактом її існування й тим, що батько ніколи не розповідав їм про своє «дитя кохання». Зараз він приголомшив їх цією новиною, а вони навіть розпитати його вже не могли, лише Арнольда.
Арнольд сказав, що вона мешкає поблизу Сен-Поль-де-Ванс, біля замку, де Пол і познайомився з її матір’ю, і що, наскільки йому було відомо, Пол не бачився із Софі чи її матір’ю протягом останніх тринадцяти чи чотирнадцяти років. Він мало чим допоміг їй, тому й хотів зробити це зараз. Викинув її з голови до тієї пори, коли з наближенням смерті почав прислухатися до власної совісті. І вніс її до заповіту вже в найостаннішу чергу. Арнольд казав, що нічого більше не знає, лише її адресу, яку вони перевірили, складаючи заповіт. Перед смертю Пол не зв’язувався ні з нею, ні з її матір’ю, і Вероніка піймала себе на думці, що Пол знову втік від виконання обов’язків, переклавши на неї всю відповідальність, як робив щоразу, хоча й намагався посмертно відшкодувати завданий збиток.
Коли вони покидали офіс Арнольда, Тіммі запропонувала повечеряти разом, і Джой погодилася перенести свій виліт на завтра. Повернення до ресторану вже не було таким терміновим, відколи вони прочитали заповіт. Тепер, повернувшись, вона зможе звільнитися й уперше за п’ять років зосередитися лише на кар’єрі. А їм так багато треба було обговорити, обміркувати й вирішити, що роботи із замком. Кожна мала проект, гроші на який виділив батько у своєму заповіті. І вони хотіли з’ясувати, що робити із Софі. Адже та володіла замком на рівних правах із ними. Арнольд сказав, що надішле їй копію заповіту й грошову частину її спадку.
Того вечора всі погодилися пообідати разом, включно з Веронікою. Домовилися зустрітись у «Да Сільвано», неподалік від будинку Тіммі, рівно о восьмій. І повертаючись на таксі додому сама, Вероніка все ще почувалася спустошеною звісткою про Софі та її матір. Вона не могла позбутися думки, що навіть після смерті Пол примудрився завдати їй нового глибокого болю, зізнавшись у романі, що трапився під час їхнього шлюбу, і в наявності дитини, про яку вона ніколи не знала. Чудове нагадування того, ким він був насправді й до якого типу чоловіків належав. Егоїстичний і самозакоханий, він робив усе, що хотів, і байдуже, кому це мало завдати болю або шкоди в майбутньому. Єдиною людиною, про яку він по-справжньому дбав за життя, був він сам.
Розділ 4
Узявши таксі, Вероніка вирушила в центр, до ресторану «Да Сільвано», і приїхала вчасно, о восьмій. Одразу ж слідом за нею прибули Джой і Тіммі, а невдовзі – і Джулієтт. Був теплий липневий вечір, і жінки зайняли столик просто неба. Щойно всі сіли, Тіммі замовила вино. День видався довгим, сповненим емоцій і потрясінь, усі були схвильовані ранковими викриттями. Попри чуйність і прозорливість батька, відображені в заповіті, і свободу втілювати власні мрії, вони отримали доважок у вигляді його позашлюбної дитини. Не кажучи вже про погрози, якими вибухнув Берті, і звинувачення, буцімто це вони позбавили його спадку, а зовсім не його поведінка протягом
