замовкла, коли помітила в його очах веселі вогники.
– Я поки що запропонував тобі лише квітку і похід у зоопарк. Я ж не кличу тебе заміж, – промовив він з ледь помітною усмішкою в голосі.
– І то правда, – несподівано Кеті піймала себе на тому, що усміхається йому у відповідь.
– Ну що, тепер можемо йти? – запитав він.
– Так, але спершу я віднесу сумку додому, – вона потягнулася до сумки, але Рамон вихопив її з рук.
– Я сам віднесу, – промовив він.
Коли вони увійшли в її квартиру, вона забрала сумку і попрямувала в спальню. Запитання Рамона змусило її зупинитися:
– Ти хотіла втекти через мене?
– Не зовсім, – Кеті обернулася у дверному отворі. – Після вчорашньої ночі я відчула, що мені потрібно поїхати від усього цього і від усіх, хоча б на якийсь час.
– І що ж ти зібралася робити?
Її м’які губи здригнулися в сумну усмішку, яка додала її милим очам ще більшого блиску.
– Я збиралася зайнятися тим, чим займаються незалежні, самовпевнені, дорослі американки, коли не можуть дати собі ради, – втекти до мами і тата.
За кілька хвилин вони вийшли з квартири і пішли на стоянку. У лівій руці Кеті тримала дорогу камеру.
– Це фотоапарат, – сказала вона.
– Я знаю, – погодився він з глузливою серйозністю. – Вони є навіть у Пуерто-Рико.
Кеті почала хихотіти і захитала головою:
– Ніколи не думала, що я настільки гидка американка.
Зупинившись біля стильного «б’юїка», Рамон відчинив для неї пасажирські дверцята.
– Дуже симпатична американка, – тихо промовив він. – Сідай.
На свій сором, Кеті зраділа, коли зрозуміла, що вони поїдуть легковиком. Мчати по шосе в розваленій вантажівці було їй не до вподоби.
– Твоя вантажівка знову зламалася? – запитала вона, коли вони плавно виїхали зі стоянки і повернули в інтенсивний суботній потік машин, власники яких поспішали на закупи.
– Я вирішив, що ця машина сподобається тобі більше за вантажівку. Я позичив її у приятеля.
– Ми могли взяти моє авто, – заперечила вона.
З погляду, який кинув на неї Рамон, вона зрозуміла: якщо він когось кудись запрошує, то використовує власний транспорт. Кеті увімкнула радіо і нишком поглянула на нового знайомого. Його дивовижна статура, засмагле обличчя і руки нагадали їй одного відомого іспанського тенісиста.
Незважаючи на те, що в зоопарку було повно відвідувачів, Кеті з Рамоном гарно провели час. Вони вешталися широкими зацементованими доріжками. Рамон купив арахіс, щоб годувати ведмедя, і від душі реготав у вольєрі з птахами, коли тукан з величезним дзьобом опустився на Кеті, а вона пронизливо зойкнула і прикрила руками голову.
Потім вони пішли до тераріуму, де Кеті намагалася подолати свій страх перед зміями і майже ні на що не дивилася.
