компанії. В дитинстві дівчинка співала в церковному хорі, полюбляла писати й малювати. Але найдужче вона захоплювалась наукою.
– Я часто повзала по траві зі збільшуваним склом і альбомом у руках, спостерігаючи за жуками й малюючи їх, – каже Сакс.
Ця вдумлива та освічена молода жінка вирізняється щирістю і прямолінійністю.
– Я дуже, дуже цікавилася жуками. Й акулами. Певний час я думала, що стану ветеринаром або іхтіологом. Юджині Кларк стала моєю героїнею. Це була перша жінка-дайвер. Вона виросла в Нью-Йорку в родині іммігрантів і стала найкращою у своїй галузі, хоча їй часто казали: «Ти жінка, тобі не можна пірнати в океан». Мені вона здавалася просто чудовою. Мій батько зустрівся з нею і дав мені фото з її підписом – для мене то була справжня знахідка. Наука відігравала надзвичайно важливу роль у всьому, що я робила.
Сакс закінчила старшу школу з найкращим результатом у класі. Вона пройшла курс політології в районному коледжі ще школяркою, а також курс багатовимірних обчислень у місцевому муніципальному коледжі. З обох курсів, а також із усіх шкільних предметів дівчина мала найвищий бал. Вона відмінно склала випускні іспити за поглибленою програмою.
Влітку після дев’ятого класу батько повіз її в невеликий тур по американських університетах.
– Здається, ми оглянули п’ять вишів за три дні, – каже Керолайн. – Це був Весліан, Браун, Коледж Провіденс, Бостонський коледж і Єль. У Весліані було цікаво, але він здавався дуже малим. Єль був класним, але я в нього однозначно не вписувалась.
А от Університет Браун у Провіденс, Род-Айленд, припав дівчині до душі. Він невеликий і ексклюзивний, розташований посеред району, побудованого в ХІХ столітті, із григоріанськими й колоніальними будинками з червоної цегли на верхівці пологого пагорба. Можливо, це найкрасивіший кампус у США. Керолайн подала документи в Браун, а Мерілендський університет був для неї запасним варіантом. Через кілька місяців вона отримала лист. Її прийняли.
– Я очікувала, що в Брауні всі будуть дуже багатими, досвідченими та обізнаними, – каже Сакс. – А потрапивши туди, помітила, що там усі такі самі, як і я – спраглі знань, трохи схвильовані, радісні й невпевнені в тому, що їм удасться завести друзів. Мене це дуже заспокоювало.
Найважче було обрати курси, тому що їй подобалося все. Зрештою дівчина обрала «вступ до хімії», «іспанську мову», курс під назвою «еволюція мови» і «ботаніку в сучасній медицині», яку вона описує так: «наполовину ботаніка, наполовину використання місцевих рослин у медицині та хімічні теорії, на яких воно ґрунтується». Це скидалося на рай.
Чи зробила Керолайн Сакс правильний вибір? Більшість із нас відповіла б «Так». Коли вона їздила зі своїм батьком у той короткий тур, то оцінювала коледжі, що їх вони відвідували, від найкращого до найгіршого. На першому місці стояв Університет
