московській армії ще однієї серйозної поразки.
Москва у відповідь організувала вибори нового гетьмана на Лівобережній Україні, яка межувала з територією Московії. Козацька держава розкололася, почався тривалий період братовбивчих усобиць – пропольські правобережні козаки воювали з промосковськими лівобережними. Цей період української історії отримав назву Руїна: суттєву частину козацької держави було розорено, а Правобережна Україна майже знелюдніла. Неспроможний керувати державою Юрій Хмельницький перетворився на маріонетку у грі сусідніх держав і став символом поразки незалежної козацької політики. У відчаї Юрій 1663 року зрікся булави і прийняв постриг. Поляки не повірили, що він остаточно кинув політику, і посадили Юрія у фортецю в Мальборку. Вийшовши на волю 1667 року, він оселився в одному з українських монастирів, але незабаром його вже вкотре повернули на політичну сцену. Йому знову віддали гетьманську булаву, і від 1677 до 1681 року він правив частиною України за підтримки турків і зробив свій внесок у розорення і знелюднення краю. У 1685 році турецькі покровителі стратили Юрія Хмельницького, коли той відмовився виконувати їхні накази. Останній нащадок Богдана Хмельницького по чоловічій лінії помер, а з ним було втрачено й ідею козацької династії та незалежної козацької держави. Руїна проходила найнижчу точку.
Правобережне козацтво, лідери якого коливалися між польськими королями й турецькими султанами, поступово зійшло зі сторінок історії. Але на підконтрольному Москві Лівобережжі воно збереглося, хоч і суттєво втратило в чисельності і силі. Москва перемогла у боротьбі за контроль над козацькими територіями та умами: вона не тільки зіштовхувала одного гетьмана з іншим і прибирала ненадійних ватажків, а й надавала козакам набагато більше прав, ніж були готові дати своїм козакам поляки й турки. Царі виділили Лівобережжю достатні військові ресурси і дали місцевому населенню відчуття безпеки, якого не знали інші частини колишньої козацької держави. Наприкінці ХVІІ століття старшина, низові козаки і прості люди масово переселялися в московську Україну. Лівобережна козацька держава, Гетьманат, переживав наприкінці ХVІІ – на початку ХVІІІ століття політичне, економічне й культурне відродження. Поновила діяльність Київська академія, заснована Петром Могилою 1632 року; відновлювалися старі й будувалися нові церкви й монастирі; гетьмани й козацька старшина будували розкішні громадські будівлі і приватні маєтки.[45]
Новий розквіт був тісно пов’язаний з ім’ям Івана Мазепи. Уродженець Правобережжя, Мазепа почав кар’єру при дворі польського короля, продовжив службу у правобережного гетьмана Петра Дорошенка, а потім перейшов на бік лівобережного гетьмана Івана Самойловича. Переказана одним з його ворогів історія кохання молодого Мазепи до дружини польського магната надихнула Вольтера, Байрона, Пушкіна і зробила гетьмана героєм європейського романтизму: його
Про гетьманство Івана Виговського і період Руїни див.:
