дісталася бліда тінь повноважень знаменитих попередників, і, коли 1734 року Данило Апостол помер, гетьманську посаду знову скасували. Російська імперія швидкими темпами інкорпорувала Гетьманат.
Козацькі літописці вважали 1734 рік кінцем козацької історії, але 1750-го посаду гетьмана несподівано відновили. Цього разу не стільки аби вдовольнити козацьку старшину, скільки задля кар’єри одного придворного парвеню. Імператриця Єлизавета, донька Петра І, мала роман і таємно одружилася з придворним співаком Олексієм Розумом, сином козака з Гетьманату. Розум народився 1709-го, у рік Полтавської битви. При дворі він змінив ім’я на російський манер Алексей Разумовский, що натякало на шляхетське походження. Олексій Розумовський зіграв важливу роль у сходженні Єлизавети на престол 1741 року, став графом і фельдмаршалом і протегував своєму молодшому брату Кирилу Розумовському. У вісімнадцять років молодший Розумовський став президентом Російської академії наук, а через чотири роки – гетьманом України. Він відбудував мазепинську столицю Батурин і повернув Гетьманату частину колишніх прав, відібраних у попередні десятиліття. Якщо Юрій Хмельницький уособлював крах козацтва при польських королях і турецьких султанах, то Кирило Розумовський символізував його успіх при російських імператорах. Козацький гетьман був президентом Академії наук, мало не членом імператорської родини. Однак за пишним зовнішнім фасадом небагато лишилося від колишньої незалежності гетьманів й автономії козацької держави. Невдовзі Розумовський добре відчує це на собі.
У 1762-му 34-річний Кирило Розумовський допоміг зійти на російський престол німецькій принцесі, яка увійшла в історію під іменем Катерини ІІ. Вона мала більш ніж сумнівні права на імперський престол, адже її чоловіка Петра ІІІ скинули в результаті перевороту, і він помер через кілька днів за підозрілих обставин. Іншу можливу кандидатку, незаконну доньку Олексія Розумовського й імператриці Єлизавети, розшукали в Італії і вивезли в Петербург, там вона й померла у в’язниці. Кирило Розумовський, один із головних учасників перевороту, сподівався нагороди у вигляді розширення прав Гетьманату і спадкового гетьманства для своєї родини. Але нічого подібного від нової імператриці не отримав. Вона виросла на ідеалах Просвітництва, вірила в універсальні правила та цінності і збиралася принести Росії лад, централізацію й верховенство закону. Катерина ІІ не переймалася окремими правами і привілеями автономної частини імперії. У листопаді 1764 року Розумовського відкликали в Петербург і змусили зректися булави. Посаду гетьмана скасували знову, і цього разу назавжди. Упродовж двох десятиліть Катерині ІІ вдалося повністю інтегрувати козацькі землі у склад імперії. Вона знищила Запорозьку Січ; скасувала автономію Гетьманату і поділила його на кілька губерній, які підлягали безпосередньо Петербургу; розформувала козацькі полки і запровадила в колишній гетьманській державі кріпацтво.
