листівку, вкладену до букета, приховану за упакованою світлиною з завдання про спокій. Лічозори для моєї дівчинки, наповнені зоряним світлом. З днем народження. З річницею. Чекаю-не дочекаюсь вечора. Кохаю тебе. Ґейб.
Коли я приїхала додому, на ліжку на мене чекала велика коробка.
– Відкривай, – сказав ти, і твоє обличчя заслала широка усмішка.
Усередині лежав комплект одягу з тогочасного мого улюбленого магазину – «BCBG», у якому я купувала щось лише за умови знижок у сімдесят відсотків. Кофтинка була бірюзового кольору, шовкова, без рукавів, із глибоким V-подібним вирізом спереду й позаду. І чорна, коротенька й тісна спідниця.
– Я подумав, що в цьому ти матимеш неперевершений вигляд, – сказав ти. – Це вбрання ідеально підходить для того, щоб сходити на балет «Аполон Мусагет», а потім… ми могли б зайти до «Faces & Names». Ти будеш найсексуальнішою дівчиною в залі.
Я обвила тебе руками у вдячних обіймах. Твій дарунок був таким обміркованим, призначеним лише мені. Я уявила, як ти проглядаєш «Time Out New York» у пошуках ідеального побачення, заходиш до магазину й почуваєшся не у своїй тарілці, торкаєшся шовку й атласу, уявляючи тканину на моєму тілі. Обираєш колір, завдяки якому я сяятиму.
– Мені дуже пощастило, – сказала я. – Бути з тобою – це насправді бути найщасливішою дівчиною у світі.
– Гадаю, ти все наплутала, – заперечив ти. – Це я щасливчик. Як би мені хотілося зробити ще більше, щоб показати тобі, наскільки дивовижно бути тут, просто зараз, із тобою.
– Що ж, – сказала я, схопивши тебе за ремінь і притягнувши до себе, – я могла б вигадати кілька речей, які б ти міг зробити.
Того дня ми навіть не дісталися ліжка. Здавалося, що килим під нами запалає.
Ми лежали поруч на підлозі, навколо був розкиданий одяг.
Ти сказав:
– Чи ти колись уявляла собі, що кохання до когось буде відчуватися саме так?
Я міцніше притулилася до тебе. Твоя рука обняла моє плече.
– Ніколи, навіть у найсміливіших мріях, – відповіла я. – Це наче ти моя зірка, Люсі, моє сонце. Твоє світло, твоя сила тяжіння…Я навіть не знаю, як висловити, що ти означаєш для мене.
– Я б назвала нас подвійною зорею, – сказала я, повільно пробігаючи пальцями до твого стегна. Я не могла відірвати від тебе руки. Жодного самовладання. – Ми обертаємося одне навколо одного.
– Господи, Люсі, – промовив ти. – Твій розум такий же блискучий, як і твоє тіло. – Ти сперся на лікоть, подивився на мене й запитав: – Ти віриш у карму?
– У карму, як в індуїзмі? Чи щось типу я вкраду чиєсь таксі, то буду проклята, і мене спіткає така доля? – запитала я у відповідь.
Ти усміхнувся.
– У цьому місті насправді існує карма з таксі, але це не зовсім те, про що я говорю. І також це не про карму в індуїзмі. Думаю, це взагалі не про карму. Це більше схоже на… як гадаєш, ми можемо кохати одне одного так сильно, так пристрасно тому, що мій батько був покидьком?
