то навіщо приховувати те, що вже не приховується?
Травневих свят цього року випадало кілька днів, тож молоді запросили дідуся приїхати до Києва раніше, щоб усім разом завітати до Тернополя.
7
У тернопільському помешканні кипіла робота. Пахло свіжими пиріжками і печеною качкою. Холодильник був забитий різними салатами та іншими делікатесами. Це Наталка зателефонувала з Італії своїй подрузі й попросила, щоб та допомогла мамі приготуватися до приїзду гостей. Як би не складалася ситуація, а українці завжди прагнули показати свою гостинність. Часто самі недоїдали, але гостей приймали на тому рівні, на який лиш були спроможні.
Ксеня Степанівна була задоволена онукою, що та не знехтувала звичаями і погодилася привезти нареченого, аби й родина могла сказати про нього свою думку ще до одруження. Великого весілля не планували, бо мати в Італії, а бабуня сама не впорається з весільними клопотами. Наталка вирішила віддати кошти дітям – нехай вони витратять їх на свій розсуд: чи поїдуть у туристичну подорож, чи з київськими друзями відсвяткують. Зривається поїздка Славуні за кордон, але бабуня тільки рада тому, бо з ким вік доживатиме? Хоч і нездужає, але хотіла би ще правнуків дочекатися.
Ксеня вважала себе щасливою жінкою, бо діждала цих благословенних днів, а скільки людей її покоління не встигли ні сім’ю створити, ні тим більше онуків дочекатися… У пам’яті спливали спогади, і на очі набігали сльози. Жінка вийшла на балкон і стала вдивлятися в темряву. Після вечірнього мороку небо вже очистилося, прояснилося й посвітліло. Було нерано. Над містом тремтіли зорі, зривалися зі свого невидимого небесного віття й летіли, здавалося, в озеро, щоб там, на тиховодді, розквітнути лілеями – білими й жовтими. У повітрі потягнуло прохолодою, і жінка відчула, що трохи змерзла. Вже хотіла повернутися до хати, як небо вибухнуло салютом. Різнобарвні іскри розсипалися на всі боки й сповістили тернополян про народження нової сім’ї чи нащадка. Складалося враження, що свято у людей мало не щодня.
От і в неї настав щасливий день, але на таку дорогу забавку вона ніколи не витрачала б грошей із пенсії. А хто може собі таке дозволити, нехай тішиться, бо радість і святковий настрій нечасто приходять до хати.
Старенька навела порядок, щоб уранці, коли поїзд примчить її гостей до Тернополя, трикімнатна квартира сяяла чистотою і огортала затишком. Лягла спати, але натруджені руки боліли і не давали забутися у сні. Довго переверталася з боку на бік і намагалася уявити обранця онуки, та з тим і заснула. Ніби тільки притулила голову до подушки, а вже дзвінок у двері. Слава мала ключі, але хотіла дати бабуні час причепуритися з ночі, щоб та не ніяковіла перед новими родичами. Ксеня Степанівна швиденько вдягла приготовлену звечора сукню, зібрала у вузол довге кольору вранішнього туману волосся і поспішила до дверей.
– Доброго
