де майже в кожній родині є один або й двоє заробітчан за кордоном, житловий фонд поступово відновлюється, бо люди не шкодують коштів на те, щоб їхні діти мали пристойні побутові умови. Навіть їхня тернопільська оселя вже давно набула європейського вигляду – завдяки маминим турботам. Вона перші ж зароблені гроші вклала в ремонт квартири, щоб її рідні не почувалися обділеними.
Василь Федотович спостерігав за вправними рухами дівчини і ловив себе на думці, що вона йому дуже когось нагадує. І ці ямочки на щоках, і розумний пронизливий погляд – все це він уже колись бачив, але де саме – сьогодні пригадати не міг. За довгий вік багато людей пройшло через його життя, то всіх хіба запам’ятаєш…
Помивши посуд, дівчина запропонувала прибрати хоч у тій кімнаті, де вони з Арсеном мали спільне ліжко. Пручатися вже не мала наміру, бо коханий давно наполягав, аби вона довела свою любов не тільки словами, але в гуртожитку завжди виникали якісь перешкоди. Першу ніч із коханим Слава уявляла як свято, яке мало залишитися в пам’яті світлою сторінкою на все життя. Віддатися будь-де, як це траплялося з її подругами, не хотіла в принципі. Боялася відчути відразу як до коханого за настирливість, так і до інтиму взагалі. Вона вважала, що віддаватися любощам можна лише тоді, коли стосунки міцні й бажання взаємне, а не заради задоволення лише однієї особи – нахабнішої.
Щоб навести лад, слід було б почати з миття вікон, прання фіранок і ще багато з чого. Взимку, та ще й у похмурий день, розпочинати таку роботу не було сенсу, тому задовольнилися звичайним вологим прибиранням. Арсен ходив біля дівчини сумирний та лагідний. Усіляко допомагав у роботі, аби кохана до вечора не дуже змучилася і не відіслала його спати до дідової кімнати.
Вечерю молоді готували разом, а після трапези Василь Федотович, пославшись на втому, зачинився у своїй кімнаті. Вдячний онук подумки подякував дідусеві за здогадливість.
Щасливі молодята залишилися наодинці й, швиденько прибравши зі столу, зачинилися у своїй кімнаті… Це була щаслива ніч кохання, яка поставила крапку в непорозуміннях, що часто виникали саме з цієї причини. Вони переконалися, що підходять одне одному в усьому і тепер їх не роз’єднає ніяка сила.
– Я дуже щасливий, що зустрів тебе, мою затяту галичаночку. Тепер ти вже навіки моя, і я тебе нікому не віддам, – голубив Арсен своє тоненьке диво.
Хлопець виріс без батька, який залишив їх іще тоді, як він був малим. Не з чужих розмов знав про сирітське життя при живих батьках. Дідусь не міг йому дати того тепла, яке дитина отримує від батьків. Завжди, коли мріяв про одруження, присягався собі: ніколи не залишати своїх дітей, які б труднощі не довелося долати в житті.
6
Весна. Київські каштани вкрилися свічками і нагадували молоду, що приготувалася до шлюбу. Минулого року на них напала якась міль і нищила листя, яке в середині літа вже побуріло і стало осипатися. Учасникам політичних подій, що, набравши восени обертів, продовжували
