оподаткування до такої межі, що закладу довелося позбутися. З The Four Chefs я вперше відкрив для себе перехід платника податків до іншої групи зі зростанням прибутків, а також прогресивну суть податкових законів Америки.
Насправді ж я був причетний до харчового бізнесу ще задовго до того, як почав займатися автомобілями. Коли мені було десять, в Аллентауні відкрили один з перших супермаркетів у країні. Після школи та на вихідних ми разом з молодшими друзями вишиковувалися в чергу біля дверей, кожен з червоним візком, немов би низка таксі біля готелю. Коли покупці виходили, ми пропонували за невисоку платню довезти пакунки до них додому. Зараз це може здатися дуже символічним – я належав до транспортної ланки харчового бізнесу.
Підлітком я працював на вихідних у фруктовій крамниці, якою володів грек на ім’я Джиммі Крітіс. Я звик уставати вдосвіта, щоби дістатися до гуртового ринку й повернутися з товаром. Він платив мені $2 на день, а ще віддавав усі фрукти й овочі, які я міг дотягти додому після шістнадцятигодинного робочого дня.
До цього часу, окрім Orpheum Wiener House, батько вплутався в ще одну справу. Ще на ранньому етапі розвитку він купився на національну компанію під назвою U-Drive-It – одне з найперших агентств прокату авто. Зрештою, він створив цілий автопарк з тридцяти автомобілів, переважно марки Ford. Батько також дружив із Чарлі Чарлзом, чий син, Едвард Чарлз, працював у місцевому представництві Ford. Пізніше Едді купив власне агентство, де й відкрив мені захопливий світ роздрібних продажів авто. На той час мені було вже п’ятнадцять. Відтоді всі сили я спрямовував лише на це.
Уродженими здібностями до торгівлі я, мабуть, завдячую батькові. Він володів кількома кінотеатрами, а один із його театрів, «Франклін», працює й досі. Старожили в Аллентауні говорили мені, що батько був таким вигадником, що діти, які приїздили на суботні вистави, часто були в більшому захваті від його спеціальних пропозицій, аніж від фільмів. Люди й досі згадують той день, коли він оголосив, що десятеро дітей з найбруднішими обличчями отримають безкоштовний вхід.
Сумніваюся, що нині в «Франкліні» з’являються діти. Тепер він називається «Дженетт» і замість Тома Мікса й Чарлі Чапліна там показують порно.
З економічного погляду в нашої родини траплялися і злети, і падіння. Як і багатьом іншим американцям, нам гарно жилося в 1920-х. Батько почав заробляти чимало грошей на фондовій біржі, і це не беручи до уваги інших його починань. Упродовж кількох років ми навіть були заможними. Але тоді почалась Депресія.
Жоден з тих, хто пережив ці роки, ніколи не зможе їх забути. Батько втратив усі свої гроші, і ми мало не позбулися й будинку. Я пам’ятаю, як запитував у сестри, на кілька років старшої від мене, чи доведеться нам виїжджати і як ми знайдемо житло деінде. Тоді мені було шість чи сім, але тривога стосовно майбутнього й досі жива в моїх спогадах. Скрута не забувається, вона завжди лишається з тобою.
У ті важкі роки мати була дуже винахідливою. Вона була справжньою мамою іммігрантів,
