Музика води. Том Бойл
Чтение книги онлайн.
Читать онлайн книгу Музика води - Том Бойл страница 29

Дослідникові щоки палають рум’янцем, а погляд прояснився. Гельмінти, грип, короста, лихоманка, задушливий кашель – усе це в минулому. Неприємні спогади та й годі. Він тепер м’ясоїд, кров з молоком, як і личить шотландцю, і що не день, то міцнішає. Так, звісно, спека й досі дошкуляє йому, свідомість теж вряди-годи потьмарюється – та все ж у цілому належне харчування й свіже повітря воістину його воскресили. Відіграло свою роль і те, що наразі все тихо та мирно. Сидіти ось так іще місяць тому було би для нього неможливою річчю: мусульмани скаженіли, тільки-но забачивши гяура. За лічені секунди його оточив і заплював би смердючий натовп правовірних фанатиків. Тепер усе інакше. Він під захистом Фатіми, і за винятком окремих інцидентів (не більш як двадцять хвилин тому певний невидимий противник уперіщив його по пиці кнурячим пицюриною) йому дали спокій.
«Натомість маври-чоловіки ніколи не миються. Щоправда, двічі на рік вони проводять церемонію, знану як асíла мá, у процесі якої перед заходом сонця хвилин на сорок п’ять або й годину зариваються в гарячий пісок. Потому їх відкопують, натирають потом кобилиці, яка саме в охоті, та шмагають нижнім віттям куща серіф. Мені пояснювали, ніби ця процедура підвищує потенцію та сприяє довголіттю».
Дослідник піднімає очі, щоб умочити перо, і, здригнувшись, зауважує, що він не сам. Перед ним стоїть тілистіша з шароварних дівуль, і її шоколадні очі уважно стежать за його рухами.
– Чого тобі? – запитує Мунґо.
– Фатіма кличе. Велить, щоб ти прийшов.
Вона хоче бачити його? О десятій ранку? Хм, що ж їй може бути треба від нього о цій порі?
– Гаразд, – відповідає той, підводячись. – Я тільки прихоплю Джонсона.
– Не треба, – заперечує дівуля. – Фатіма каже, що товмач не знадобиться.
Першопроходець стинає плечима.
– Веди, – тільки й говорить він.
Щойно Мунґо пірнає під полог до намету, як його миттю поглинає темрява. Перед очима пульсують блакитні