не маєш до мене жодних претензій? Радий цьому, бо саме таку відповідь я хотів від тебе почути. Замовляти нічого не буду… – посміхнувся і швидко здимів.
Тамара вклякла біля порожнього столика й не могла з місця зрушити. Підійшла Ді й штурхнула в плече.
– Ти чого, подруго? Що він тобі сказав таке, що ти стоїш, мов заворожена?
– Усе добре… Не зли ще й ти мене!
Тамара різко повернулась і попрямувала до іншого столика, де сидів гурт дівчат. Вони, напевне, були студентками, бо одна перед одною вихвалялись якимось досягненням. Нехай тимчасовим, але успіхом. Вона взяла замовлення й намагалася не думати про Едика. Гніватися на нього чи відпустити і нехай зваблює інших дівчат, таких молоденьких, як за тим столиком?.. Спостерігаючи за Ді, раптом подумала: «Чи це не вона намовила хлопця спокусити мене, непіддатливу, а він тепер шукає виправдання? Чого б це він уникав зустрічі? Адже раніше ледь не кожного дня заходив на пиво, а тепер проходить повз».
Хотілося забути про той випадок, але через два тижні в Тамари почалася блювота й стало зрозуміло, що вона «залетіла». Подолавши нудоту, підійшла до здивованої Діани й, не добираючи слів, звинуватила її в навмисній підставі.
– Не вини мене в тому, до чого я не причетна. Можу поклястися, що він сам мене попросив… Я ж не думала, що першого вечора ти з ним зляжешся, – виправдовувалася вона, щиро співчуваючи, що так сталося.
– І що мені тепер робити? З байстрюком додому повертатися? – кипіла Тамара.
– Попроси в нього коштів на аборт… Зрештою, і я можу позичити…
– Я швидше помру, ніж проситиму в нього гроші!
Тамара довго схлипувала, бо й справді не знала, що їй робити. До всяких випробувань, здається, була готова, тільки не до такого.
– Боже, сором який! Як я бабусі на очі покажусь і що їй скажу! – бідкалася вона.
– Нікому нічого не розповідай, бо поки нічого не видно, то ще якусь копійку заробиш, – уперше Діана мовила мудрі слова.
– Ти радиш позбутися небажаного плода? – Тамара довірливо заглядала подрузі в очі й чекала слушної поради.
– Я дітей дуже люблю, і якби зі мною щось подібне трапилось, то не знаю… Якщо віриш у Бога, то в християнстві це називається дітовбивством і вважається тяжким гріхом.
– А займатися проституцією – це не гріх? – єхидно посміхнулася Тамара.
– Що ти знаєш про мене, що відразу судиш?! Перед Богом кожен особисто відповість за свої вчинки.
– Якщо прислухатися до твоїх слів, то мудрість із тебе так і пре. Нахапалася чужих висловів і видаєш за свої. Ти коли останній раз до церкви заходила? – поцікавилася Тамара, щоб переконатись у своїй правоті.
– Я атеїстка, а до церкви коли прийду, то бачу, що там лише паски і яйця освячують, – засміялася Діана. – Я вільна людина й живу, як мені подобається.
– Добре тобі, а я вже невільна… – розчаровано мовила й замовкла, щоб зовсім не розсваритися.
Поки Тамара роздумувала, як їй учинити,
