ще кілька років після виходу декрету, долю кіно було визначено: воно стало державним. Відтепер його діяльність планували та контролювали спеціальні організації при радянському уряді: адже його називали засобом пропаганди, виховання та освіти.
Тривала Громадянська війна, у країні панувала руїна. За таких умов фільм мав повчати і роз’яснювати – агітувати. Найбільш ранній жанр радянського кіно називався саме так – агітки. Це були короткометражні фільми, подібні до плакатів і листівок: «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!», «Усі до зброї!», «Наляканий буржуй», «Народ – сам коваль свого щастя». До назви-гасла поспіхом приклеювався сюжет, часто наївний і завжди повчальний. Наприклад, до агітки режисерів Олександра Пантелєєва, Миколи Пашковського та Анатолія Долинова, яка називалася «Ущільнення», сценарій написав сам народний комісар освіти А. В. Луначарський. Ішлося в ній про вселення у панські квартири бідняків, пролетарів і селян, які втекли з голодних сіл у міста. За сюжетом до сивовусого професора підселяють слюсаря з дочкою. Професор-демократ радіє новим сусідам, а його старший син – юнкер – ставиться відверто вороже. Конфлікт розв’язується благополучно: молодший син професора закохується в гарненьку дочку робітника.
Перші творчі успіхи радянського кіно пов’язані з відомими дореволюційними кінематографістами, які прийняли революцію. Івану Миколайовичу Перестіані, у недавньому минулому кіноактору, який грав благородних героїв похилого віку, партнеру Віри Холодної, випав перший гучний успіх як постановнику революційного фільму. Це була картина «Червоні дияволята» – справжній двосерійний бойовик. У фільмі проявився певний вплив американських вестернів, які «крутилися» на радянських екранах і мали велику популярність. Касові збори «Червоних дияволят» перевищили суму, отриману за прокат усього кіноімпорту, а, як відомо, каса є показником якості. На довгі роки цей фільм став культовим.
Другий відомий фільм, що описує події в Росії після Жовтня, – «Надзвичайні пригоди містера Веста в країні більшовиків» – дотепна, жвава й хуліганська пародія на американські ковбойські стрічки, на домисли і чутки, які поширювалися на Заході про «країну більшовиків», а також на радянські агітаційні фільми. Тут ми бачимо появу ще одного майстра – Льва Кулешова. Він навчався в Московському училищі живопису, скульптури і зодчества. Випадково потрапивши на кінофабрику, юнак закохався в кіно і почав вивчати його технічні можливості. Лев Кулешов захопився монтажем, що дозволяв створювати на екрані новий світ, новий простір. Уже перша його картина – «Проект інженера Прайта» – складалася з коротких епізодів, які чергувалися в швидкому ритмі. Так народився всесвітньо відомий ефект Кулешова – монтажне сполучення двох різних кадрів, здатне створити нову естетичну реальність. Кіноактора майстер називав «натурником», вважаючи, що природна поведінка людини виглядає на екрані краще, аніж акторська гра.
Інший гігант радянського кіно – засновник революційного кіноавангарду Дзиґа
