дублювали свої функції, що вело до плутанини і хаосу.
Програма ОУН містила детально розроблену концепцію майбутньої української держави, принципів її політичного, соціального та економічного життя. Але на практиці цю державу треба було здобути і саме ця мета була сенсом існування ОУН. Нація та національна держава як єдиний спосіб самореалізації нації були для членства ОУН абсолютним пріоритетом. Ідеологічні питання, попри наявність у рядах ОУН цілої групи блискучих мислителів, що були авторами численних статей та книг, присвячених ідеології націоналізму, на практиці поступалися суто практичним питанням стратегії і тактики боротьби. Якщо УВО була спрямована на боротьбу з конкретним окупантом терористично-бойовими методами, то ОУН стала організацією, стратегічною метою якої було повернути незалежність, тож військова діяльність залишися тільки одним із напрямів роботи.
В арсеналі ОУН були інформаційні кампанії, бойкоти і саботажі, а також залишилися від УВО замахи на урядовців, персонально відповідальних за репресії проти українців.
Це все було не просто силовими актами. Вони в перспективі мали змусити Польщу погодитися на, як мінімум, справжню автономію, як максимум – незалежність тієї частини українських земель, які перебували під контролем Польщі. Так формувався тренувальний майданчик для української молоді. Керівництво ОУН розуміло: недостатньо мати в запасі тисячі патріотичних членів, їх треба належним чином підготувати до майбутньої боротьби. З іншого боку, така активність українців була проявом «духу» народу, волі до боротьби відповідно до «чинного націоналізму», який став основою ідеології ОУН.
У новій структурі Роман швидко посідає власне місце – з 1930 року стає бойовим референтом Крайової екзекутиви (виконавчого органу) ОУН. Це означало, що без його відома, санкції і дозволу не міг відбутися жоден акт спротиву збройними методами. Він відповідав за всі замахи, напади, саботажі і подібні акції. Шухевич також був першим на своїй посаді, хто не мав у біографії досвіду війни за незалежність 1917–1920 років (його попередник – Юліан Головінський, сотник Армії УНР).
Серед активних українців відбулася зміна поколінь. На політичну арену вийшла народжена напередодні Першої світової молодь, яка зростала серед постійної війни. За перші 15 років свого життя Роман Шухевич спостерігав не лише початок світової війни, арешти й екзекуції «за державну зраду» невинних селян угорськими ґонведами влітку 1914 року, а й те, як двічі через Кам’янку-Бузьку, де тоді жила його родина, перейшов фронт: спочатку – коли російська армія наступала на захід влітку – восени 1914 року, потім – коли австро-угорська армія у середині 1915 року прямувала на схід.
Незабаром, у листопаді 1918 року, Роман Шухевич і його ровесники стають свідками, як відроджується українська держава у формі Західноукраїнської Народної Республіки. Українська держава на їхніх очах змушена від перших днів боротися за
