сяючи, відкрилося його очам. Світло і тіні, вершини і схили. Воно підіймалося на пагорби і спускалося із пагорбів, порослих кипарисами, та здавалося зітканим із протилежностей. Заперечуючи себе на кожному кроці, змінюючи настрій у кожному кварталі, ніжний і безсердечний водночас, Стамбул щедро роздавав дари – і на одному подиху вимагав їх назад. Широке місто, що розкинулося навсібіч, щосили тягнулося до небес. Місто, яке весь час жадало більшого і не могло втамувати своєї жаги. Але Стамбул вабив. І хоча хлопчик ще не знав, як саме це місто живе, він уже відчував, як людина опиняється під владою його чарів.
Джахан поспішив у трюм. Слон сумно сидів у своєму ящику, геть байдужий до всього.
– Тобі все вдалося! Дивися, ми вже тут! – на останніх словах голос Джахана дещо затремтів: хлопчик не знав точно, що «тут» було за місце. Та це й не важило. Хай там що чекає на тварину в цьому новому царстві, воно не буде гіршим за те плавання, яке слон уже переніс.
Чота був такий принишклий, аж хлопчик злякався, що у слона зупинилося серце. Коли він наблизився і почув тихе, нерівне дихання тварини, Джахан трохи заспокоївся. Однак очі та шкіра слона втратили блиск. Попереднього дня Чота не їв і не спав. За його щелепами з’явилася якась страшна пухлина, хобот помітно набряк. Хлопчик побризкав слонові води на голову, хвилюючись, чи не погано тварині від морської води, – вона залишала на шкірі солоні сліди, які, мабуть, пекли.
– Коли ми прибудемо до палацу, я тебе помию прісною водою! – пообіцяв Джахан.
Обережно, ніжно він прикладав куркуму до набряків. Слон протягом плавання помітно схуд. Завершення подорожі було для нього особливо важким.
– От побачиш! Султанша в тебе просто закохається. І молодші дружини будуть тебе обожнювати… – розповідав Джахан слонові. Потім, коли йому спала на думку ймовірність іншого розвитку подій, він додав: – А якщо вони раптом до тебе погано ставитимуться, то ти зможеш утекти. Я тоді разом із тобою втечу…
Він би ще продовжував у тому ж дусі, але раптом на сходах почулися кроки. Прибіг матрос і закричав:
– Гей! Тебе хоче бачити капітан. Негайно!
І за мить хлопчик уже стояв під дверима капітанової каюти, слухаючи, як він там кашляє і харкає. Джахан боявся цього чоловіка, хоча й намагався цього не показувати. Капітан Ґарет усім і кожному був відомий як ґяур[15] Ґарет чи Делібаш Реїс – капітан Шалена Голова. Він міг сміятися і жартувати з якимось із матросів, а за мить – вихопити шаблю й порубати того на тисячу шматочків. Джахан таке уже бачив.
Цей морський вовк, який народився у прибережному англійському містечку і якому найдужче смакував добрячий шмат просмаженої свинячої почеревини з кухликом елю, з якихось невідомих причин зрадив свою країну й опинився на службі у флоті Османської імперії, принісши з собою значущі секрети. Відчайдушна хоробрість зробила його любим гостем у палаці й дала Ґаретові
Невірний (не мусульманин).
