медичного відтермінування від призову під час війни був ганьбою, і я почав вважати себе другосортним громадянином. Більшість моїх друзів і родичів поїхали воювати з німцями. Я почувався єдиним молодиком в Америці, який не побував у бою. Тож зробив єдине, що міг: по вуха занурився в книжки.
На той час я вже починав цікавитися інженерною справою і обмірковував кілька коледжів, що спеціалізувалися в цій галузі. Одним із найкращих у країні був Пердью[23]. Я подав туди заявку на стипендію, але, не отримавши її, почувався розбитим. Проте Калтех[24], МІТ[25], Корнелльський[26] і Лігайський[27] університети також мали технічні факультети з високим рейтингом. Зрештою, я обрав Лігайський університет, адже дорога туди займала лише півгодини, а мені не дуже хотілося віддалятися від рідних.
Лігайський університет у Бетлгемі, штат Пенсильванія, підпорядковувався Bethlehem Steel Company[28]. Тамтешні металургійний і факультет хімічної інженерії були одними з найкращих у світі. Але бути першокурсником в академічному світі те саме, що потрапити в навчальний табір для новобранців. Кожного, хто наприкінці другого курсу не отримував задосить високого середнього балу, ввічливо просили піти. Заняття в мене були шість днів на тиждень, та ще й з курсом статистики щосуботи о восьмій ранку. Більшість студентів завалили його, але я отримав п’ятірку – не стільки завдяки вправності в статистиці, як через незмінну присутність на всіх заняттях, поки інші в цей час відсипалися після п’ятничних гулянок.
Я зовсім не маю на увазі, що, навчаючись у коледжі, геть не розважався. Я любив гульнути від душі й бував на численних футбольних матчах і пивних вечірках. Траплялися також і поїздки до Нью-Йорка та Філадельфії, де я завів собі кілька подружок.
Але з початком війни настрою веселитися не було. Ще в дитинстві я привчився робити домашнє завдання одразу після занять, щоб, повечерявши, мати час погратися. Уже в коледжі я вмів зосередитися і займатися, не відволікаючись на радіо чи щось інше. Я часто повторював собі: «Наступні три години по максимуму працюю над цим. А потім відкладу роботу й піду дивитися фільми».
Здатність зосереджуватися та з користю використовувати час – це все, що потрібно для досягнення успіху в бізнесі чи й загалом у будь-якій іншій галузі, де це важливо. Закінчивши навчання, я завжди наполегливо працював упродовж тижня, намагаючись звільнити вихідні для родини й відпочинку. Окрім, хіба що, періодів великих криз, я ніколи не працював у п’ятницю ввечері, суботу чи неділю. У неділю, щовечора, я заряджався новою порцією адреналіну, окреслюючи, чого хочу досягти впродовж наступного тижня. По суті, це той самий розклад, який я розробив для себе в Лігаї.
Мене завжди вражало те, як багато людей, здавалося, зовсім не стежили за власним розпорядком. За всі ці роки до мене приходило чимало виконавчих директорів, які з гордістю заявляли: «Та ж минулого року я так важко
Університет Пердью (англ.
Каліфорнійський технологічний інститут (англ.
Массачусетський технологічний інститут, МІТ (англ.
Корнелльський університет (англ.
Лігайський університет (англ.
