школи, пізніше – партнером у рекламному бізнезі Шухевича – фірмі «ФАМА».
Наприкінці 1920-х років Шухевич зустрічає ту, яка пізніше взяв за дружину. Нею стала донька пароха с. Оглядова на Радехівщині, Наталка Березинська. Молоді побралися 1930 року. Наталка деякий час після одруження продовжувала жити у батьків в Оглядові, хоча часто приїжджала до чоловіка до Львова. Роман теж часто їздив до дружини.
У ставленні до Наталки Роман інколи нагадував середньовічного лицаря. Одного разу замість відповіді на привітання Богдан Підгайний почув таке: «Я приїхав викликати тебе на двобій. Ти тяжко образив мою суджену Наталку, і лише кров зможе змити цю образу. Гадаю, що нам не треба буде свідків, тож, коли не маєш застережень проти цього, обговорімо, коли і як зустрінемося». Богдан, не відчуваючи за собою провини, заявив, що готовий до поєдинку. Але запитав, чим же все-таки він образив Наталку. Як з’ясувалося – назвав її привселюдно відьмою. Друг порадив закоханому поцікавитися реальним станом справ у спільного знайомого. Гриць розповів Романові, що кілька днів тому, в гостях у вчителя Оглядівської школи жіноцтво пліткувало про заручини Романа і Наталки, з’ясовуючи, чим дівчина так сподобалася Романові. Присутній Богдан пожартував, що Наталка, мабуть, відьма і напоїла Романа любистком. Це почув також домашній учитель Березинських.
Весільна фотографія Романа та Наталки. 1930 р.
Правда, Гриць не знав, що напередодні під час уроку учитель чимось образив Наталку, і та поскаржилася нареченому. Роман звернувся до кривдника за роз’ясненнями, а той у відповідь порадив йому постежити за поведінкою своїх друзів. Як доказ своїх слів вчитель розповів історію «з відьмою».
Коли справа прояснилася, Роман вирішив за краще довіряти старим друзям, а не домашньому вчителеві. Останньому дісталося від нареченого, тож не чекаючи ще й Богдана, наклепник мусів поїхати до Львова.
Роман дуже кохав свою дружину, однак міг покепкувати і з неї. Якось між Наталкою і одним з друзів Романа розпочалася жартівлива суперечка про те, що для жінки важливіше у зовнішності – гарні груди чи ноги. Наталка наполягала, що ноги. У якийсь момент Роман не витримав: «Богдане! Скажи їй так, як вона просить, – що має гарні ноги!»
Цікаво, що і після одруження Роман не відмовляв собі у флірті з молодими жінками. Богдан Чайківський згадував, що під час перебування у Зимній Воді[3] вони часто заходили до двох сестер, які пригощали їх овочевим супом. Одного разу всі четверо пішли на прогулянку – Роман вів під руку одну, Богдан – іншу. Несподівано почувся голос: «Пане інженере! То ви жонаті?» Пізніше Роман прокоментував цю історію так: «Вона така спритна баба. Коли тримала мене за руку, то так і мацала той перстень, що я маю. А коли побачила, що то не перстень, а обручка, то їй страшно заболіло серце,[4] що я жонатий».
Наступний атентат дослівно витягнув Шухевича з-за студентської
Містечко коло Львова.
Тут у значенні «вразило».
